П'єр Ренуар

П'єр Ренуар
фр. Pierre Renoir
	П'єр Ренуар. Фото 1903
Дата народження	21 березня 1885
Місце народження	Париж, Франція
Дата смерті	11 березня 1952 (66 років)
Місце смерті	Париж , Франція
Поховання	Ессуа
Громадянство	Франція
Професія	актор
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва (1907)
Роки активності	1911 —1952
Дружина	Віра Сержен (?-1925); Марі-Луїза Іріб (1925—1933); Еліза Руїс (1933-?)
Діти	Клод Ренуар
IMDb	ID 0719749
	П'єр Ренуар у Вікісховищі

П'єр Ренуа́р (фр. Pierre Renoir; нар. 21 березня 1885, Париж, Франція — 11 березня 1952, там само) — французький театральний та кіноактор. Син видатного французького художника Огюста Ренуара[1]; старший брат кінорежисера Жана Ренуара. Був другом і близьким соратником актора Луї Жуве.

Портрет П'єра Ренуара роботи його батька, 1910

Біографія

П'єр Ренуар народився в Парижі 21 березня 1885 року. Його батько — видатний французький художник Огюст Ренуар, мати — Аліна Шаріго. Старший брат П'єра — Жан (нар. 1904) став відомим французьким кінорежисером. П'єр Ренар навчався в Інституті Notre-Dame de Sainte-Croix[2], але захопившись театром, у 1907 році поступив до Консерваторії драматичного мистецтва та почав виступати в бульварному театрах. П'єр Ренуар мало цікавився німим кіно, проте, у 1910-х роках зіграв кілька невеликих кіноролей, в тому числі у парі з акторкою Вірою Сержен, на якій він пізніше одружився. У 1913 році у пари народився син Клод, який в майбутньому став кінооператором.

Під час Першої світової війни брав участь у бойових діях, був поранений. Після одужання Ренуар відновив свою акторську кар'єру. У 1928 році він був прийнятий до престижної трупи Луї Жуве де зіграв низку ролей у п'єсах Жана Жироду.

Після розлучення з Вірою Сержен у 1925 році[3], П'єр Ренуар одружився з іншою акторкою, Марі-Луїзою Іріб, разом з якою він створив компанію з виробництва фільмів Les Artistes réunis. Після розлучення у 1933 році з Марі-Луїзою, Ренуар одружився втретє на акторці Елізі Руїс.

Наприкінці 1920-х років молодший брат П'єра Ренуара Жан Ренуар залучив його до роботи в кіно, і в 1932 році П'єр зіграв свою першу велику кінороль — комісара Мегре, — у фільмі брата «Ніч на перехресті». Крім того, Жан Ренуар знімав П'єра і в інших своїх кінороботах — «Донька води» (1924), «Мадам Боварі» (1934) і «Марсельєза» (1938, роль Людовик XVI). Визнання до П'єра Ренуара як актора прийшло після зіграної ним ролі капітана Веллера у фільмі Жульєна Дювів'є «Рота» (1935).

Під час окупації Франції в роки Другої світової війни П'єр Ренуар разом з Карлом Дулленом і Гастоном Батія очолював Асоціацію паризьких театральних режисерів, організацію, створену в жовтні 1940 року під німецьким керівництвом. Ренуар залишався там до листопада 1943 року[4].

У 1951 році П'єр Ренуар зіграв свою останню роль в кіно разом зі своїм другом Луї Жуве у стрічці «Кнок» Гая Лефранка. Всього за час своєї акторської кар'єри П'єр Ренуар знявся у 65-ти фільмах.

Помер П'єр Ренуар у Парижі 11 березня 1952 року. Похований на цвинтарі в Ессуа (департамент Об), на батьківщині своєї матері, поряд зі своїм батьком, матір'ю та двома братами.

Фільмографія (вибіркова)


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1911	ф	Плотина	La digue
1918	ф	Маріон Делорм	Marion de Lorme	Луї XIII
1925	ф	Донька води	La Fille de l'eau	Фармер
1932	ф	Ніч на перехресті	La nuit du carrefour	комісар Мегре
1933	ф	Агонія орлів	L'agonie des aigles	полковник де Монтанде
1934	ф	Мадам Боварі	Madame Bovary	Шарль Боварі
1935	ф	Товариш	Tovaritch	Горотченко
1935	ф	Рота	La bandera	капітан Веллер
1935	ф	Озброєна варта	Veille d'armes	командувач Бранбург
1936	ф	Очима Заходу	Razumov: Sous les yeux d'occident	поліцейський
1936	ф	Вовки серед нас	Les loups entre eux	Годфрід Велтер
1936	ф	Коли б'ють північ	Quand minuit sonnera	Жан Вердьє
1937	ф	Фортеця тиші	La citadelle du silence	Степан
1937	ф	Молленар	Mollenard	Боннеро
1937	ф	Справа Лафаржа	L'affaire Lafarge	Шарль Лафарж
1938	ф	Марсельєза	La Marseillaise	король Франції Людовик XVI
1938	ф	Білі ночі Санкт-Петербургу	Les nuits blanches de Saint-Pétersbourg	Іван Боровський
1938	ф	Патріот	Le patriote	Пален
1938	ф	Рай Сатани	Le paradis de Satan	Аристотель
1938	ф	Слід півдня	La piste du sud	Столберг
1938	ф	Мальтійський будинок	La maison du Maltais	Шервен
1938	ф	Бунтар	Le révolté	капітан Йоріц
1939	ф	Кораловий риф	Le récif de corail	Еббой
1939	ф	Пастка	Pièges	Бремонтьє
1941	ф	Пастка	L'embuscade	Жан Гері
1941	ф	Павільйон, що згорів	Le pavillon brûle	Журденс
1942	ф	Макао, пекло картярів	Macao, l'enfer du jeu	Вернер фо Краль
1942	ф	Газета виходить о 5-й годині	Le journal tombe à cinq heures	Франсуа Маршаль
1942	ф	Останній козир	Dernier atout	Руді Скор
1942	ф	Поклик села	L'appel du bled	Мішо
1943	ф	Вовк Мальвенера	Le loup des Malveneur	Реджинальд де Malveneur
1943	ф	Мадам і смерть	Madame et le mort	Шарль де Брюн
1943	ф	Торнавара	Tornavara	Сігурд Фрамрус
1944	ф	Пасажир без багажу	Le voyageur sans bagages	Жорж Рено
1945	ф	Діти райка	Les enfants du paradis	Джеріко
1945	ф	Батько Горіо	Le père Goriot	Вотрен
1945	ф	Таємниця Сен-Валя	Le mystère Saint-Val	Дартіньяк
1945	ф	Жебрачка Марі	Marie la Misère	П'єр Десорм
1946	ф	Капітан	Le capitan	Le duc d'Angoulême
1948	ф	Дама, що прийшла об 11-й	La dame d'onze heures	Жерар Пескара
1948	ф	Підпільний вантаж	Cargaison clandestine	комісар поліції
1948	ф	Велика вольєра	La grande volière	Валетт
1949	ф	Скандал на Єлісейських полях	Scandale aux Champs-Élysées	Домінік Айрель
1949	ф	Таємниця жовтої кімнати	Le mystère de la chambre jaune	професор Стенжерсон
1949	ф	Ферма семи гріхів	La ferme des sept péchés	королівський прокурор
1949	ф	Божий суд	Le Jugement de Dieu	герцог Ернест де Бав'є
1949	ф	Загроза вбивством	Menace de mort
1951	ф	Кнок	Knock	Мушкет, фармацевт

Примітки

Jean-Claude Gélineau, Jeanne Tréhot, la fille cachée de Pierre Auguste Renoir.
Bernard Pharisien, Pierre Renoir Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine., éditions Némont, 2003 — ISBN 2-913163-10-6.
Célia Bertin, Jean Renoir, Éditions du Rocher, 2005
Serge Added, Gaston Baty ou les ambiguïtés d'un combat artistique sous l'occupation, in : Théâtre et spectacles hier et aujourd'hui, Époque moderne et contemporaine, Actes du 115^e congrès national des sociétés savantes (Avignon 1990), CTHS Paris 1991, p. 390—394, ISBN 2-7355-0220-1

Бібліографія

Bernard Pharisien, Pierre Renoir, Némont éditeur, Bar-sur-Aube,‎ 2003 ISBN 2-913163-10-6

Див. також

Посилання

П'єр Ренуар на сайті IMDb (англ.)
П'єр Ренуар на сайті AlloCiné (фр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Jean-Claude Gélineau, Jeanne Tréhot, la fille cachée de Pierre Auguste Renoir.

[2] Bernard Pharisien, Pierre Renoir Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine., éditions Némont, 2003 — ISBN 2-913163-10-6.

[3] Célia Bertin, Jean Renoir, Éditions du Rocher, 2005

[4] Serge Added, Gaston Baty ou les ambiguïtés d'un combat artistique sous l'occupation, in : Théâtre et spectacles hier et aujourd'hui, Époque moderne et contemporaine, Actes du 115^e congrès national des sociétés savantes (Avignon 1990), CTHS Paris 1991, p. 390—394, ISBN 2-7355-0220-1