П'єр Френе

П'єр Френе́ (фр. Pierre Fresnay; справні ім'я та прізвище — П'єр Жуль Луї́ Лауденба́х (фр. Pierre Jules Louis Laudenbach); нар. 4 квітня 1897, Париж, Франція — пом.9 січня 1975, Нейї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — французький театральний і кіноактор.

П'єр Френе
фр. Pierre Fresnay
Sociétaire of the Comédie-Françaised
Ім'я при народженні П'єр Жуль Луї Лауденбах
фр. Pierre Jules Louis Laudenbach
Дата народження 4 квітня 1897(1897-04-04)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 9 січня 1975(1975-01-09) (77 років)
Місце смерті
Нейї-сюр-Сен , Франція
Поховання
Цвинтар Нейї-сюр-Сенd : 
Громадянство  Франція
Професія актор
Член у Association des amis de Robert Brasillachd
Дружина Рашель Беран (1918—1920)
Берт Бові (1929)
Івонн Прентан (1932—1975)
IMDb ID 0294382

Order of the Francisqued

Кубок Вольпі Венеційського МКФ (1947)
П'єр Френе у Вікісховищі

Біографія

П'єр Жуль Луї Лауденбах народився 4 квітня 1897 року в Парижі в сім'ї професора філософії Жана-Анрі Лауденбаха і Дезіре Клер Дітц (1870—1960). Вперше вийшов на театральну сцену у 14-річному віці — завдяки своєму дядьку Клоду Аррі, модному в той час акторові Комеді Франсез зіграв невелику роль у виставі «Чапля» (фр. L'Aigrette) в Театрі Реджейн (фр. Théâtre Réjane). У 1914 році П'єр Жуль поступив на драматичне відділення Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва, де навчався в класі Поля Мунео і Жоржа Берра. Через рік його було прийнято в трупу театру Комеді Франсез, де він пропрацював до 1927 року.

У кіно П'єр Френе почав зніматися в 1915 році. Першу свою велику кінороль зіграв у 1931-му в «Маріусі» — екранізації однойменної п'єси Марселя Паньоля, здійсненої Александром Кордою. Зіграв також цю роль у двох частинах трилогії, «Фанні» (1932, реж. Марк Аллегре) і «Сезар» (1936, реж. Марсель Паньоль).

П'єр Френе (ліворуч) та Еріх фон Штрогейм у фільмі Велика ілюзія (1937)

Широку популярність П'єр Френе принесла йому роль лейтенанта де Буельдьє у фільмі режисера Жана Ренуара «Велика ілюзія» (1937). Під час німецької окупації Франції під час Другої світової війни, Френе працював для франко-німецької кінокомпанії Continental Films[1], знявшись, зокрема, у фільмах «Останній з шести» (1942), «Вбивця живе у будинку № 21» (1942) і «Ворон» (1943) Анрі-Жоржа Клузо.

Після війни П'єра Френе було заарештовано, але через шість тижнів він був звільнений через брак доказів. У 1947 році він зіграв роль Вінсента де Поля у фільмі Моріса Клоша «Мосьє Вінсент», за яку він отримав Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль на Венеційському кінофестивалі 1947 року.

У 1954 році П'єр Френе опублікував мемуари під назвою «Я — актор» (фр. Je suis comеdien). Продовжував регулярно виступати в кіно і на сцені аж до 1960 року. У 1970-х роках він з'явився у кількох фільмах на телебаченні.

За роки своєї кінокар'єри П'єр Френе знявся у понад 80-ти фільмах, у восьми з яких його партнеркою була Івонн Прентан, з якою він був одружений з 1934 року.

П'єра Френе було нагороджено Орденом Франциски, заснованим у 1941 році керівником колабораціонистського уряду Віші маршалом Філіппом Петеном.

Помер П'єр Френе 9 січня 1975 року в Нейї-сюр-Сен від респіраторного захворювання у віці 77 років і похований там поряд зі своєю дружиною.

Фільмографія
  • 1915 : Спочатку Франція / France d'abord (к/м)
  • 1916 : Усе так само / Quand même
  • 1922 : Чорний діамант / Le diamant noir — Був'є
  • 1922 : Паризькі таємниці / Les mystères de Paris — Франсуа Жермен
  • 1923 : Маленький Жак / Le petit Jacques — Поль Лавердак
  • 1924 : Жебрачка з Сен-Сюльпіс / La mendiante de Saint-Sulpice
  • 1924 : Перша зброя Рокамболя / Les première armes de Rocambole — Жан Робер
  • 1924 : Пригоди Рокамболя / Les amours de Rocambole — Жан Робер
  • 1929 : Божевільна діва / La vierge folle — Гастон де Шаран
  • 1930 : І це також!… Це Париж / Ça aussi!… c'est Paris
  • 1931 : Маріус / Marius — Маріус
  • 1932 : Фанні / Fanny — Маріус
  • 1934 : Дама з камеліями / La dame aux camélias — Арман Дюваль
  • 1934 : Людина, яка надто багато знав / The Man Who Knew Too Much — Луї
  • 1936 : Роман про бідну молоду людину / Le roman d'un jeune homme pauvre — Максим Отрів де Шамсі
  • 1936 : Очима Заходу / Sous les yeux d'Occident — Разумов
  • 1936 : Сезар / César — Маріус Олів'є
  • 1937 : Мадемуазель лікар / Mademoiselle Docteur — капітан Жорж Каррер
  • 1937 : Велика ілюзія / La grande illusion — лейтенант де Буельдьє
  • 1937 : Мовчазна битва / La bataille silencieuse — Бордьє
  • 1937 : Пуританин / Le puritain — комісар Лаван
  • 1937 : Шері-Бібі / Chéri-Bibi — Френсіс «Шері-Бібі»
  • 1938 : Адрієна Лекуврер / Adrienne Lecouvreur — Моріс де Сакс
  • 1938 : Три вальси / Les trois valses — Октав, Філіп та Жерар де Шаленсі
  • 1939 : Примарний віз / La charrette fantôme — Девід Голм
  • 1941 : Дуель / Le duel — панотець Даніель Море
  • 1941 : Останній з шести / Le dernier des six — комісар Венс
  • 1942 : Газета виходить о 5 годині / Le journal tombe à cinq heures — П'єр Рабо, репортер
  • 1942 : Вбивця живе у будинку… № 21 / L'assassin habite.. au 21 — інспектор Венцеслас Венс
  • 1943 : Рука диявола / La main du diable — Ролан Бріссо
  • 1943 : Нескінченні сходи / L'escalier sans fin — П'єр
  • 1943 : Ворон / Le corbeau — доктор Ремі Жермен
  • 1944 : Пасажир без багажу / Le voyageur sans bagages — Гастон
  • 1946 : Донька диявола / La fille du diable — Людовік Мерсьє / Саже
  • 1946 : Відвідувач / Le visiteur — Саваль
  • 1947 : Мосьє Вінсент / Monsieur Vincent — Вінсент де Поль
  • 1949 : Баррі / Barry — батько Теотім
  • 1949 : Вийшов у світ / Vient de paraître — Моска
  • 1949 : На балконі / Au grand balcon — Карбо
  • 1950 : Паризький вальс / La valse de Paris — Жак Оффенбах
  • 1950 : Бог потребує людей / Dieu a besoin des hommes — Томаса Гурвеннек
  • 1951 : Пан Фабр / Monsieur Fabre — Анрі Фабре
  • 1951 : Поїздка до Америки / Le voyage en Amérique — Гастон Фурньє
  • 1951 : Перфекціоніст / Un grand patron — професор Луї Делаж
  • 1952 : Північ, доктор Швейцер / Il est minuit, docteur Schweitzer — доктор Альберт Швейцер
  • 1953 : Дорога Наполеона / La route Napoléon — Едуар Мартель
  • 1954 : Розстрига / Le défroqué — Моріс Моран
  • 1955 : Утікачі / Les évadés — лейтенант П'єр Келлер
  • 1955 : Аристократи / Les aristocrates — маркіз де Мобран
  • 1956 : Людина із золотим ключем / L'homme aux clefs d'or — Антуан Фурньє
  • 1957 : Страусині яйця / Les oeufs de l'autruche — Іпполіт Баржу
  • 1957—1966 : Камера досліджує час (серіал) / La caméra explore le temps — оповідач
  • 1957 : Фанатики / Les fanatiques — Луї Варгас
  • 1958 : І твою сестру / Et ta soeur — Бастьє дю Бокаж
  • 1959 : Бандити / Les affreux — Сезар Дандьє
  • 1960 : Тисячне вікно / La millième fenêtre — Арман Валлен

Визнання
Нагороди та номінації П'єра Френе[2]
РікКатегоріяФільмРезультат
Венеційський кінофестиваль
1947 Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль Мосьє Венсан Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1951 Премія «Срібна стрічка» найкращому іноземному авторові Бог потребує людей Нагорода
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1952 Найкращий актор Мосьє Фабре Нагорода
Премія BAFTA
1953 Найкращий іноземний актор Бог потребує людей Номінація
1957 Розстрига Номінація

Примітки
  1. Ford, Pierre Fresnay (voir Bibliographie), extraits sur Google livres
  2. Нагороди та номінації П'єра Френе на сайті IMDb(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.