Філіпп Петен

Філі́пп Пете́н (повне ім'я — Анрі́ Філі́пп Беноні́ Оме́р Жозе́ф Пете́н (фр. Henri Philippe Benoni Omer Joseph Pétain); 24 квітня 1856, Коші-а-ла-Тур — 23 липня 1951, Л'Іль-д'Є) — французький військовий і політичний діяч. Маршал Франції з 1918 року. У 1940 році, після поразки Франції, став на шлях колабораціонізму з нацистською Німеччиною. Засновник так званого режиму Віші (фр. régime de Vichy).

Філіпп Петен
Henri Philippe Benoni Omer Joseph Pétain
фр. Henri Philippe Pétain
фр. Philippe Pétain
Філіпп Петен
Henri Philippe Benoni Omer Joseph Pétain
Глава Французької держави
1940 — 1944
Народився 24 квітня 1856(1856-04-24)
Коші-а-ла-Тур, Французька імперія
Помер 23 липня 1951(1951-07-23) (95 років)
Л'Іль-д'Є, Французька республіка
Похований Port-Joinvilled і Л'Іль-д'Є[1]
Відомий як політик, дипломат, офіцер, військовослужбовець
Громадянство  Франція
Національність Француз
Освіта Особлива військова школа Сен-Сір
Батько Omer-Venant Pétaind
Мати Clotilde Legrandd
У шлюбі з Annie Pétaind
Релігія католицька церква
Нагороди

орден Військових заслуг

маршал Франції (21 листопада 1918)

Godfather promotion of Special Military School of Saint-Cyrd

Великий магістр ордена Почесного легіонуd
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 24 квітня 1856 у Коші-а-ля-Тур (фр. Cauchy-à-la-Tour) у департаменті Па-де-Кале (фр. Pas-de-Calais). Служив у армії з 20 років, отримав вищу військову освіту, закінчивши військову академію Сен-Сір у 1887 році та Вищу військову школу в Парижі. Із 1900 року Петен викладав тактику в Академії Генерального штабу Франції.

Незадовго до початку Першої світової війни полковник Петен, який командував 33-м піхотним полком, подав заяву про відставку, але в міністерстві оборони її так і не розглянули.

З початком Першої світової війни Петен командував бригадою під час Прикордонної битви. Із 1 вересня 1914 року — командир 6-ї піхотної дивізії, із 25 жовтня того ж року — командир 33-го армійського корпусу.

Петен уславився під час Верденської битви 1916 року. У боях за Верден Петен успішно командував 2-ю французькою армією. Петен зміг організувати успішну оборону фортів Вердена. Незважаючи на величезні втрати (більше 250 тисяч вояків) Петен виграв битву і став національним героєм Франції.

У квітні 1917 року Петен був призначений начальником французького Генштабу, а через місяць він став головнокомандувачем французьких військ на Західному фронті. Петен відзначився при відбитті німецького наступу навесні 1918 року і під час загального наступу армій Антанти восени 1918 року. 21 листопада 1918 року Петену було присвоєне звання Маршала Франції.

У 1920—1931 роках Петен працював віцепрезидентом Вищої військової ради. У 1934 році Петен недовго був міністром оборони. У 1939—1940 роках був послом в Іспанії, мав дружні особисті стосунки з диктатором Іспанії Франко.

17 травня 1940 року Петен був призначений заступником прем'єр-міністра Рейно. На цій посаді Петен тиснув на Рейно з вимогами капітулювати перед Німеччиною. Петен вважав, що війна для Франції вже програна і необхідно добитися хоча б почесної капітуляції.

Петен командував французькими військами у Рифській війні; з 1929 року був членом Французької академії. З 9 лютого по 8 листопада 1934 обіймав посаду військового міністра при уряді Гастона Думерга. У той період він користувався величезною популярністю в народі, вважався національним героєм за перемогу при Вердені.

16 червня 1940, через 2 дні після окупації німцями Парижа, Філіпп Петен був призначений головою Ради міністрів. Активно просував ідею перемир'я з Німеччиною (фактично, капітуляції), яке й було підписано 22 червня 1940.

24 жовтня 1940 він зустрівся з Адольфом Гітлером і гарантував йому повну підтримку. З того часу Петен керував південною частиною Франції (північна була окупована німцями). Спочатку уряд Петена контролював також і колонії, але згодом вони відмовилися визнавати його владу (1940 — Французька Екваторіальна Африка, 1941 — Сирія й Ліван, 1942 — Мадагаскар).

Петен — засновник режиму Віші. Він перетворив Францію на авторитарну державу із собою на чолі. Формально режим проводив дії, спрямовані на національне відродження країни — так званої Національної Революції (фр. Révolution Nationale). Фактично, він повністю відповідав на замовлення та вказівки Гітлера. Петен не намагався ліквідувати спадок Третьої республіки, адже маршал вважав, що причина поразки Франції полягала саме в «гнилому» державному устрої. Тому було скасовано ряд довоєнних законів, було змінено державні символи. Сам Петен поводився як монарх. Свої промови він починав з фрази «Ми, Філіпп Петен», мешканців країни називав «діти мої». Петен призначив своїм наступником П'єра Лаваля. На честь Петена було написано пісню Maréchal, nous voilà !, що стала фактичним гімном вішістської Франції.

Режим протримався до 1944 року, до звільнення Франції, хоча після листопада 1942 року, коли німецькі війська окупували всю Францію, влада Петена стала майже номінальною.

15 серпня 1945 суд визнав маршала винним у державній зраді й виніс йому смертний вирок, який не виконали через похилий вік підсудного (на той час йому було 89 років), замінивши на довічне ув'язнення на острові Йо (фр. Yeu) у Вандеї. Помер 23 липня 1951 в лікарні в Пор-Жоенвіль (фр. Port-Joinville), куди перед самою смертю був переведений із ув'язнення.

Примітки
  1. https://www.francetvinfo.fr/societe/guerre-de-14-18/11-novembre/il-y-en-a-meme-qui-viennent-defequer-dessus-sur-l-ile-d-yeu-l-encombrante-tombe-du-marechal-petain_3431283.html

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.