П'єтро Дженовезі

У дорослому футболі дебютував 1919 року виступами за команду «Болонья», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих п'ятнадцять років. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Мітропи.

1921 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни лише 10 матчів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, на якому команда здобула бронзові нагороди.

На додаток до довгої ігрової кар'єри в «Болоньї», Дженовезі був і тренером цієї команди протягом двох коротких періодів. З грудня 1933 по 1934 рік він очолював команду разом з Анджело Ск'явіо і Бернардо Періном[1], а в січні 1946 року він був тренером в парі з тим же Ск'явіо (до приходу Йозефа Віоли)[2].

Між цими епізодами у 1939–1940 роках П'єтро тренував «Молінеллу» з Серії В, яка під його керівництвом зайняла 15 місце і понизилась у класі.

Помер 5 серпня 1980 року на 79-му році життя.