Радзиня Ельза
Ельза Радзиня, повне ім'я Радзиня Ельза Янівна, латис. Elza Radziņa (*10 лютого 1917, Харків, Російська імперія — пом.18 серпня 2005, Рига, Латвія) — радянська, латвійська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Латвійської РСР (1956). Народна артистка Латвійської РСР (1967). Народна артистка СРСР (1976).
Ельза Радзиня | ||||
---|---|---|---|---|
латис. Elza Radziņa | ||||
Народилася |
10 лютого 1917 Харків | |||
Померла |
18 серпня 2005 (88 років) Рига | |||
Поховання | Лісовий цвинтар (Рига) | |||
Громадянство |
СРСР Латвія | |||
Діяльність | акторка | |||
Роки діяльності | з з 1936 | |||
IMDb | nm0705952 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Ельза Радзиня у Вікісховищі |
Народилась 10 лютого 1917 р. у Харкові. Працювала в Єлгавському й Валмієрському театрах, а з 1954 р. — в Театрі драми ім. А. Упіта.
У кіно зіграла близько сорока ролей. Яскрава характерна актриса.
Грала у фільмах: «Гамлет» (1964, Гертруда, королева), «Едгар і Крістина» (1966), «Остання реліквія» (1969), «Король Лір» (1970, Гонерілья, дочка Ліра), «Вій, вітерець!» (1973, Приз за найкращу жіночу роль Всесоюзного кінофестивалю в Тбілісі, 1972), «Смерть під вітрилом», «Фаворит» (1976), «Театр» (1978), «Інспектор Гулл» (1979, місіс Берлінг), «Таємниця „Чорних дроздів“» (1983) та ін.
Знялась в українських кінокартинах: «Берег надії» (1967, Мері Джонсон), «Як гартувалась сталь» (1975, 2 с, Ірина Олександрівна), «Ми звинувачуємо» (1985, мати Пауерса).