Радзиня Ельза

Ельза Радзиня, повне ім'я Радзиня Ельза Янівна, латис. Elza Radziņa (*10 лютого 1917(19170210), Харків, Російська імперія — пом.18 серпня 2005, Рига, Латвія) — радянська, латвійська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Латвійської РСР (1956). Народна артистка Латвійської РСР (1967). Народна артистка СРСР (1976).

Ельза Радзиня
латис. Elza Radziņa
Народилася	10 лютого 1917(1917-02-10) Харків
Померла	18 серпня 2005(2005-08-18) (88 років) Рига
Поховання	Лісовий цвинтар (Рига)
Громадянство	СРСР  Латвія
Діяльність	акторка
Роки діяльності	з з 1936
IMDb	nm0705952
Нагороди та премії
Ельза Радзиня у Вікісховищі

Народилась 10 лютого 1917 р. у Харкові. Працювала в Єлгавському й Валмієрському театрах, а з 1954 р. — в Театрі драми ім. А. Упіта.

У кіно зіграла близько сорока ролей. Яскрава характерна актриса.

Грала у фільмах: «Гамлет» (1964, Гертруда, королева), «Едгар і Крістина» (1966), «Остання реліквія» (1969), «Король Лір» (1970, Гонерілья, дочка Ліра), «Вій, вітерець!» (1973, Приз за найкращу жіночу роль Всесоюзного кінофестивалю в Тбілісі, 1972), «Смерть під вітрилом», «Фаворит» (1976), «Театр» (1978), «Інспектор Гулл» (1979, місіс Берлінг), «Таємниця „Чорних дроздів“» (1983) та ін.

Знялась в українських кінокартинах: «Берег надії» (1967, Мері Джонсон), «Як гартувалась сталь» (1975, 2 с, Ірина Олександрівна), «Ми звинувачуємо» (1985, мати Пауерса).

Померла 18 серпня 2005 року в Ризі.