Радус-Зенькович Віктор Олексійович

Навчався в Московському університеті, втім не закінчив його. 1898 року вступив до лав РСДРП. Перебував на партійній роботі в Миколаєві, Баку, Москві, Петербурзі, Гельсінгфорсі. 1898 року був заарештований і засуджений до заслання, за рік був звільнений. 1902 року його знов заарештували й засудили до трирічного заслання до Іркутської губернії, у серпні того ж року він утік. До 1903 року перебував в еміграції у Швейцарії. Після цього повернувся до Росії, де в березні 1904 року знову був заарештований, наступного року звільнений, і знову заарештований 1906. Потім, до 1907 року, служив у російській армії. 1908 року в черговий раз був заарештований і засуджений до 6 років каторги (відбував покарання в Бутирській в'язниці). 1913 року знову був засланий до Іркутської губернії. В березні 1917 року потрапив під амністію та був звільнений.

У 1917—1918 роках був членом виконавчого комітету Саратовської ради, комісаром з друку того ж виконавчого комітету, редактором саратовських соціалістичних газет. Після цього отримав пост заступника народного комісара праці РРФСР. 1919 року обіймав посаду завідувача агітаційно-пропагандистського відділу Саратовського губернського комітету РКП(б), того ж року очолив виконком Саратовської губернської ради. Від 1919 до 1920 року був головою Саратовського губернського революційного комітету. 1920 року зайняв пост голови Революційної військової ради 2-ї Поволзької трудової армії.

Від серпня 1920 до 1922 року працював у Середній Азії, обіймав посади члена Киргизького обласного бюро ЦК РКП(б) (1920—1922), голови Киргизького революційного комітету, голови Ради народних комісарів Киргизької АРСР.

1922 року зайняв пост прокурора РРФСР із загальних питань.

У 1923—1930 роках був членом ЦКК ВКП(б), у 1926—1930 — кандидатом у члени її Президії. Від 1925 до 1927 року обіймав посаду народного комісара Робітничо-селянської інспекції Білоруської РСР і голови ЦКК КП(б) Білорусі. У 1930—1933 роках обіймав посаду заступника народного комісара праці РРФСР. Після того, до 1937, очолював ЦК Союзу працівників зв'язку. У 1938—1940 роках займав пост начальника музейно-краєзнавчого управління Народного комісаріату просвіти СРСР. Від 1940 року працював в Інституті Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна при ЦК ВКП(б) (потім — КПРС).

Від 1956 року на пенсії.

• Радус-Зенькович Виктор Алексеевич, Большая советская энциклопедия: 3-тє вид., т. 21 М. : Советская энциклопедия, 1969—1978 (рос.)