Радченко Іван Іванович

Іван Іванович Радченко (10 жовтня 1874, Конотоп — 1 травня 1942, Соль-Ілецьк) — російський політичний діяч, революціонер. Молодший брат С. І. Радченко (своєрідний «дует» революціонерів «Брати Радченко»).

Радченко Іван Іванович
Народився 10 жовтня 1874(1874-10-10)
Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 1942[1]
Соль-Ілецьк, Оренбурзька область, РРФСР, СРСР
Країна СССРРосійська імперія
Діяльність революціонер
Батько Іван Леонтійович Радченко
Брати, сестри Радченко Степан Іванович
У шлюбі з Аліса Іванівна Радченко

З життєпису

Народився в сім'ї небагатого лісопромисловця. Після закінчення двокласного повітового училища працював учнем на лісопильному заводі, прикажчиком на лісових розробках. У 1895 році переїздить до Петербурга і працює в управлінні Миколаївської залізниці, з 1898 табельщиком на Іжорському заводі.

Член петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Член РСДРП з 1898 року. Учасник трьох революцій. З 1899 року Іван Іванович стає професійним революціонером. Неодноразово зустрічався з В. І. Леніним. У 1900-х роках — петербурзький агент «Іскри». У листопаді 1902 року був заарештований і засланий до Східного Сибіру. У 1912—1914 рр. організовував торфорозробки споруджуваної першої російської торф'яної електростанції в майбутньому місті Електрогорськ.

У 1918—1931 рр. — голова Главторф, начальник управління «Торфозаводстроя». Одночасно в 1921—1922 рр. — заступник наркомвнешторга, в 1923—1931 рр. — член Президії, заступник голови Главлескома, член Ради Вищого ради народного господарства Української РСР. Автор ряду робіт по торф'яній справі. Написав спогади про Леніна.

У початку 1926 року Івана Іванович на базі торфорозробок Галіцькій Мох створив науково-дослідний торф'яної інститут і став його директором. При інституті організована торф'яна дослідна станція (ТОС), де в 1928 у нього проводила свою відпустку Н. К. Крупська. У 1965 році селище ТОС перейменоване в селище Радченко. У 1977 році тут був відкритий пам'ятник І. І. Радченко, створений музей торф'яної промисловості.

16 серпня 1937 був заарештований. Військовою колегією Верховного суду СРСР 8 лютого 1938 р засуджений до 25 років позбавлення волі. Помер 1 травня 1942 року в Соль-Ілецькій в'язниці. Реабілітований 21 липня 1954 року.[2][3].

Сім'я

Батько — Іван Леонтійович Радченко. Дружина — Аліса Іванівна Радченко.

Іван Іванович і його дружина були друзями батьків Надії Сергіївни Аллілуєвої (другої дружини Сталіна). З ними дружила і Світлана Йосипівна Аллілуєва.

Пам'ять

Іменем І. І. Радченко названі:

В Конотопі на вулиці Генерала Тхора, 111 розташована пам'ятка історії — Будинок, в якому народилися та провели дитячі і юнацькі роки революційні діячі — брати Радченко С. І. та Радченко І. І. (початок ХХ століття).[5]

Примітки
  1. Faceted Application of Subject Terminology
  2. Списки жертв
  3. {{{Заголовок}}}. — 300 прим.
  4. Шатурская мещеря (Еколого-географічний опис Шатурського району), 1997, с. 12.
  5. Офіційний сайт Конотопської міської ради. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території міста Конотоп. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 липня 2017.

Література
  • Радченко Иван Иванович. Горная энциклопедия. 11 вересня 2011. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 12 квітня 2012.
  • Басукінський А. Вірний ленінець // Заря. — 1984,- 9 окт.
  • Басукінський А. Повернене ім'я. Иван Радченко // Зоря. — 1989. — 14 сент.
  • Панін А. И. И. Радченко. Нові сторінки життя //Зоря.- 2004.- 22 окт.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.