Аллілуєва Світлана Йосипівна

Світла́на Йо́сипівна Аллілу́єва (груз. სვეტლანა იოსებინა ალილუევა; в еміграції Лана Пітерс, англ. Lana Peters; 28 лютого 1926, Ленінград, СРСР 22 листопада 2011, Ричленд, Вісконсин, США) — радянська філологиня-перекладачка, кандидатка філологічних наук; мемуаристка. Донька Йосипа Сталіна

Аллілуєва Світлана Йосипівна
Ім'я при народженні груз. სვეტლანა ალილუევა
рос. Светлана Иосифовна Сталина
Народилася 28 лютого 1926(1926-02-28)[1][2][…]
Москва, СРСР[3]
Померла 22 листопада 2011(2011-11-22)[4][1][…] (85 років)
Ричленд-Сентер, Вісконсин, США
·колоректальний рак
Країна  Росія
 СРСР
 США
 Велика Британія
Діяльність перекладачка, автобіографістка, письменниця, мемуаристка, філологиня
Alma mater Історичний факультет МДУd
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Ступінь кандидат філологічних наук
Батько Сталін Йосип Віссаріонович
Мати Аллілуєва Надія Сергіївна
Брати, сестри Яків Джугашвілі, Сталін Василь Йосипович, Konstantin Kuzakovd, Сергєєв Артем Федорович, Alexander Davydovd і unnamed infant Jughashvilid
У шлюбі з Grigory Morozovd, Жданов Юрій Андрійович, William Wesley Petersd і Ivan Svanidzed
Діти Аллілуєв Йосип Григорович, Yekaterina Zhdanovad і Chrese Evansd
Автограф

 Аллілуєва Світлана Йосипівна у Вікісховищі

Отримала широку популярність як дочка Йосипа Сталіна, про життя якого залишила низку робіт у жанрі мемуарів. В 1967 емігрувала з СРСР до США.

Аллілуєва та Сталін
Аллілуєва на руках у Лаврентія Берії

У першому шлюбі — дружина радянського вченого-юриста Г. І. Морозова, у другому — дружина члена-кореспондента АН СРСР Ю. А. Жданова, невістка Секретаря ЦК ВКП (б) А. О. Жданова. Мати російського кардіолога І. Г. Аллілуєва.

Життєпис

Світлана Йосипівна Аллілуєва народилась 28 лютого 1926 року в Ленінграді, коли її батько, Йосип Сталін, був одружений на Надії Аллілуєвій, яка не схотіла брати прізвище чоловіка. Вона була другою дитиною в родині; її старший брат – Василь та звідний – Яків Сванідзе[5].

Освіта

Світлана навчалась у зразковій школі №25 м. Москва[6], яку закінчила із золотою медаллю.

По закінченню школи, за наполяганням батька, Світлана стала студенткою історичного факультету МДУ. Після отримання диплому вона вступає до аспірантури Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1954 році вона успішно захищає дисертацію та отримує ступінь кандидатки філологічних наук.

Після закінчення аспірантури Світлана почала займатися улюбленою справою. Вона стала справжнім філологом, працювала в Інституті світової культури, перекладала англомовні книги, серед яких був і роман Джона Льюїса «Мюнхенська змова»[7].

Втеча з СРСР

20 грудня 1966 року приїхала в Індію, супроводжуючи прах свого цивільного чоловіка Браджеша Сінгха. 6 березня попросила радянського посла Бенедиктова дозволити їй залишитися в Індії, але він наполягав на тому, щоб вона повернулася до Москви 8 березня, і заявив, що їй більше не дозволять виїхати із СРСР. Того ж дня Аллілуєва з'явилася в посольство США в Делі з паспортом і багажем і попросила політичного притулку[8]. Уряд США утримався від надання громадянства, але сприяв виїзду Аллілуєвої в Італію. Після кількох місяців в Італії, Алілуєва оселилась в Швейцарії. У квітні 1967 року проблема отримання громадянства США була розв'язана та Алілуєва переїхала до Сполучених Штатів і оселилась в Прінстоні (Нью-Джерсі).

Літературна діяльність

Все життя Світлана писала мемуари зі спогадами про вождя народів та її життя у Кремлі. Перша книга отримала назву «20 листів до друга» та вийшла в 1967 році в Лондоні. Книга стала популярною як на Заході так і в СРСР. Після цього Світлана, яка на той час обрала псевдонім Лана Пітерс, випустила ще 3 книги: «Тільки один рік», «Далека музика» та «Книга для онучок». Проте вони визнання не отримали[9].

Повернення в СРСР та остаточний від`їзд у США

У 1984 році Світлана повернулася до СРСР, де прожила два роки, після чого знов виїхала до США та відмовилась від громадянства СРСР. Мешкала у хостелі міста Медісон. У 2005 році знімалась у документальному проекті «Світлана про Світлану».

Померла 22 листопада 2011 року[10].

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.