Радіостанція Гріметон
Радіостанція Гріметон або радіостанція у Варбергу (швед. Radiostationen i Grimeton) — наддовгохвильова телеграфна радіостанція, побудована в 1922-1924 роках у містечку Гріметон біля шведського міста Варберг. Пам'ятник інженерного мистецтва часів раннього бездротового трансатлантичного зв'язку, входить у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
| Радіостанція Варберг | |
|---|---|
| Varberg Radio Station [1] | |
| Світова спадщина | |
 Антенне поле радіостанції | |
| 57°06′20″ пн. ш. 12°23′25″ сх. д. | |
| Країна |
 Швеція |
| Тип | Культурний |
| Критерії | ii, iv |
| Об'єкт № | 1134 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 2004 (28 сесія) |
|
| |
| |
 Радіостанція Гріметон у Вікісховищі | |
Радіостанцію було зведено американським інженером шведського походження Ернстом Александерсоном у 1924 для зв'язку зі США, станцією «Центральне радіо» на Лонг-Айленді. Випромінювальним елементом є дроти, підвішені на шести сталевих вежах-щоглах висотою 127 м, віддалених одна від одної на 380 м, які утримують поперечини розмахом 46 м. На момент спорудження це були найвищі споруди в Швеції. Довжина антенного полотна — 2,2 км. Інженер Хенрік Креугер (Henrik Kreüger) спроектував конструкції веж-щогл, а архітектор Карл Окерблад (Carl Åkerblad) створив головний будинок радіостанції в неокласичному стилі. На станції використовується електромашинний передавач на основі генератора Александерсона потужністю 200 кВт, що працює на частоті 17,2 кГц, єдиний, що зберігся (на 2007 рік) в робочому стані, передавач подібного типу.
В 1925 році її було урочисто відкрито королем Швеції Густавом V. У день відкриття король направив телеграму президенту США Калвіну Куліджу. У посланні, зокрема, говорилося про поглиблення культурних та комерційних відносин між Швецією і Сполученими Штатами з її «демократичними принципами, які допомогли мільйонам шведів знайти новий дім». Для зв'язку зі США станція використовувалася до 1950-х років, вона мала важливе значення протягом Другої світової війни, коли кабельні лінії через Атлантику були перерізані. Після війни радіостанція використовувалася для зв'язку з підводними човнами. У 1968 році було встановлено другий (ламповий) передавач, що працює на частоті 40,4 кГц, він використовується в інтересах ВМФ Швеції. Позивний старого передавача — SAQ, нового — SRC. Одночасна робота SAQ і SRC неможлива, оскільки вони використовують одну і ту ж антенну систему.
Влітку по станції водять екскурсії, на станції зберігся автомобіль «Шевроле» 1931 року, стара автозаправка фірми «Gulf». Старий передавач вмикають щороку в різдвяний святвечір 24 грудня, в день Александерсона (перша неділя липня), з інших урочистих приводів, а також для випробувань. Передаються короткі повідомлення азбукою Морзе. Станція використовується також для трансляції FM-радіо, телебачення.