Раскова Марина Михайлівна

Мари́на Миха́йлівна Раско́ва (15 (28) березня 1912, Москва, Російська імперія — 4 січня 1943(1943-01-04)[1], Саратовська область, РРФСР, СРСР) — російська радянська льотчиця, одна із перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938), уповноважена особливого відділу НКВС. Загинула 4 січня 1943 року в авіаційній катастрофі біля Саратова, неподалік від села Михайлівка Саратовського району, у складних метеорологічних умовах під час перельоту на фронт.

Марина Михайлівна Раскова
Народження 15 (28) березня 1912
Москва, Російська імперія
Смерть 4 січня 1943(1943-01-04)[1] (30 років)
Саратовська область, РРФСР, СРСР
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Освіта Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Роки служби 1937–1943
Партія ВКП(б)
Звання  Майор авіації
Командування 587 жіночий бомбардувальний авіаційний полк
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
 Раскова Марина Михайлівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася 28 березня 1912 року в Москві в родині педагогів. Закінчила школу-дев'ятирічку в Москві в 1928 році. Навчалася в Московській консерваторії.

З 1928 року працювала практиканткою, потім хімік-лаборант-аналітиком в лабораторії анілінофарбового заводу «Анілтрест». З жовтня 1931 — лаборантка аеронавігаційної лабораторії Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського, одночасно в 1931—1932 роках навчалася на заочному факультеті Ленінградського авіаційного навчального комбінату за спеціальністю «аеронавігація». У 1933 році — штурман Чорноморської аерографічної експедиції. З січня 1934 працювала у Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського на посаді інструктора-льотнаба. У 1934 році закінчила Ленінградський інститут інженерів Цивільного повітряного флоту, стала штурманом. У 1935 році закінчила школу льотчиків при Центральному аероклубі в Тушино.

У 1937 році як штурман брала участь у встановленні світового авіаційного рекорду дальності на літаку АІР-12; в 1938 році — у встановленні 2-х світових авіаційних рекордів дальності на гідролітаку МП-1.

24-25 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родина» (командир — Валентина Гризодубова, другий пілот — Поліна Осипенко) здійснила безпосадковий переліт Москва — Далекий Схід (Кербі) віддаллю 6450 км (по прямій — 5910 км). При вимушеній посадці в тайзі вистрибнула з парашутом і була знайдена лише через 10 діб. У ході перельоту був встановлений жіночий світовий авіаційний рекорд далечини польоту.

За виконання цього перельоту та за проявлені при цьому мужність і героїзм указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1938 року Расковій присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна, а пізніше також медалі Золота Зірка № 106.

З лютого 1937 року проходить службу в органах НКВС СРСР як штатний консультант, з лютого 1939 року — уповноважений особливого відділу НКВС, пізніше — в 3-му Управлінні Народного комісаріату оборони СРСР. Мала спеціальне звання «старший лейтенант держбезпеки». Член ВКП(б) з 1940 року. Жила в Москві.

З початком німецько-радянської війни приступила до організації жіночих авіаційних полків, в жовтні 1941 року домоглася видання відповідної постанови Державного Комітету оборони СРСР. З 1942 року командир 587-го жіночого бомбардувального авіаційного полку на літаках Пе-2. Відправила дві ескадрильї на фронт під Сталінград.

Загинула в авіакатастрофі 4 січня 1943 при перельоті в складних метеоумовах на фронт на чолі третьої ескадрильї полку. Її прах замуровано в кремлівській стіні.

Нагороди

Увічнення пам'яті

В радянські часи на честь Марини Раскової в різних населених пунктах колишнього Радянського Союзу були названі вулиці. У Києві іменем Марини Раскової була названа Новопрозорівська вулиця, (у 1938—1944 роках)[2][3], яка пізніше зникла через зміну планування, а також теперішня вулиця Євгена Сверстюка (у 1955—2015 роках)[4][5].

2015 року після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прізвище Раскової Українським інститутом національної пам'яті було внесене до списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію[6].

Примітки
  1. https://pantheon.world/profile/person/Marina_Raskova
  2. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  5. Рішення Київської міської ради від 8 жовтня 2015 року № 129/2032 «Про повернення історичних назв, перейменування та найменування вулиць, провулку у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 147 (4743). — 28 жовтня. — С. 2. Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.
  6. Підстава: «Радянська льотчиця. Співробітник НКВС СРСР у 1937—1939 рр., уповноважена особливого відділу НКВС, старший лейтенант держбезпеки».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.