Раціоналізація після придбання

Раціоналізація після придбання, також відома як Стокгольмський синдром покупця — когнітивне упередження, коли людина, яка придбала дорогий продукт або послугу, не бачить його недоліки або дефекти для того, аби виправдати цю покупку. Це є особливими випадком упередження підтримки вибору.

Дорогим покупкам часто передує процес вивчення, оцінки та вагань, і багато споживачів часто відмовляються визнати, що їх рішення було наслідком поганого судження. Багато рішень щодо придбання робиться емоційно, на основі таких факторів як вірність бренду і реклама, і тому часто проходять процес раціоналізації для виправдання покупки.

Приклад

Наприклад, споживач не може вибрати поміж двома популярними гральними консолями, але в результаті вирішує придбати ту, які є в багатьох його друзів. Але після придбання виявляється, що для цієї консолі є дуже мало ігор, які б йому хотілося придбати, а для тої, яку він не придбав, — набагато більше. Однак, він не хоче відчувати, що здійснив неправильний вибір, і тому здійснить спробу переконати себе та друзів, що його вибір був правильний, і думка споживача краща, ніж думка будь-кого іншого.[1]

Причини

Ця раціоналізація заснована на принципі прихильності та психологічному бажанні залишатися вірним здійсненому вибору. Деякі науковці вважають це упередження проявом когнітивного дисонансу.

Див. також

Примітки
  1. Joel B. Cohen; Marvin E. Goldberg (August 1970). The Dissonance Model in Post-Decision Product Evaluation. Journal of Marketing Research (American Marketing Association) 7 (3): 315–321. JSTOR 3150288. doi:10.2307/3150288.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.