Рачинська Наталія Володимирівна

Наталія Володимирівна Рачинська (нар. 17 серпня 1970) — українська футболістка та футбольна арбітриня. Перша жінка, яка почала працювати у найвищому дивізіоні України (бокова арбітриня).[1] Була асистенткою арбітра у фіналі жіночої Ліги чемпіонів 2013/14 «Тюресо» — «Вольфсбурґ» (арбітринею була Катерина Монзуль) і фінал жіночого чемпіонату світу 2015 США — Японія (арбітринею була Катерина Монзуль).

Наталія Рачинська
Наталія Рачинська
Особисті дані
Повне ім'я Наталія Володимирівна
Рачинська
Народження 14 серпня 1970(1970-08-14) (51 рік)
Зріст 178 см
Вага 71 кг
Громадянство  Україна
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1988—1989 «Арена» ?(?)
1989—1990 «Динамо» К ?(?)
1990—1993 «Тулуза» ?(?)
1993—1995 «Динамо» К ?(?)
Суддівська діяльність
Місто Київ, Україна
Категорія Асистент арбітра ФІФА
Професія Помічник арбітра
РокиЗмаганняІгор
2000–2002 Регіональна ліга
2002–2003 ДЮФЛ та аматори
2003–2007 Друга ліга
2007–2011 Перша ліга
2011–2016 Прем'єр-ліга 84
2011–2016 Міжнародні матчі ФІФА

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 5 квітня 2014.

Кар'єра гравчині

У дитинстві Наталія Рачинська займалася легкою атлетикою[2]. Футбольну кар'єру розпочала у складі київського «Динамо». Залучалася до ігор різноманітних жіночих збірних СРСР. У 1991 році, після успішного турне киянок Францією, перейшла до лав місцевої «Тулузи»[3], кольори якої захищала до виходу в декрет у другій половині 90-х. Після народження сина намагалася повернутися до великого спорту, однак через низький рівень української чемпіонату того часу змушена була відмовитися від цього задуму. Розпочинати тренерську кар'єру Наталія категорично не бажала, тож вирішила спробувати себе у футбольному арбітражі[2].

Кар'єра арбітрині

У 2000 році Рачинська почала обслуговувати поєдинки регіональних ліг, два роки потому її було допущено до матчів ДЮФЛ та аматорських змагань всеукраїнського масштабу, а у 2003 році Наталія дебютувала на професійному рівні, виконуючи роль асистентки арбітра під час поєдинків другої ліги. З 2007 року обслуговувала ігри першої ліги. Вперше на матчі Прем'єр-ліги працювала 20 березня 2011 року між запорізьким «Металургом» та сімферопольською «Таврією»[1][4].

7 липня 2011 року в складі суддівської бригади Олександра Дерда обслуговувала поєдинок Ліги Європи 2011/12 між вірменським клубом «Уліссес» та угорським «Ференцварошем», а 26 липня 2012 року працювала на матчі «Анортосіс» — «Левадія», допомагаючи Євгену Арановському.

6 травня 2012 року разом з Анатолієм Абдулою обслуговувала фінал кубка України 2012.[5][6] 10 липня 2012 року у складі тієї ж бригади працювала на матчі Суперкубка України 2012.[7][8]

З 10 по 28 липня 2013 року разом з Катериною Монзуль працювала на жіночому чемпіонаті Європи.[9][10]

22 травня 2014 року разом з Мариною Стрілецькою та Катериною Монзуль обслуговувала фінальний поєдинок жіночої Ліги чемпіонів між шведським «Тиресе» та німецьким «Вольфсбургом»[11].

На початку 2017 року припинила суддівську кар'єру через вікові обмеження для арбітрів.

Джерела
  1. Матч чемпіонату України вперше судитиме жінка
  2. Большой футбол: что в нем делают женщины? (рос.). «Единственная». Процитовано 19 квітня 2015.
  3. Если Ассоциации создают — значит это кому-нибудь нужно? (рос.). «Blancos.info». Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  4. Наталія Рачинська — перша суддя-жінка в українській Прем'єр-лізі
  5. Фінал Кубка України судитимуть Абдула і Рачинська
  6. Фінал Кубка України розсудять Абдула і жінка
  7. «Шахтар» і «Металург» у Суперкубку України розсудять Абдула і Рачинська
  8. Суперкубок України. Металург Д — Шахтар — 0:2. Перемога за розкладом. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014.
  9. Катерина Монзуль та Наталія Рачинська працюватимуть на Євро-2013 — 4 липня 2013, ФФУ
  10. Катерина Монзуль та Наталія Рачинська отримали перше призначення на жіночому Євро-2013 — 11 липня 2013, UA-Футбол
  11. Українки розсудять фінал Ліги чемпіонів. «ТСН. Проспорт». Процитовано 19 квітня 2015.

Посилання
Інтерв'ю
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.