Регіональний ландшафтний парк «Караларський»

У 1988 р. на частині території Караларського степу був створений заказник площею 5900 га з досить суворим охоронним режимом. У 1990-і рр. була спроба посилити охоронний статус Караларського степу шляхом включення його до Казантипського природного заповідника, проте цього не сталося. Виходячи з необхідності підвищення охоронного статусу території, в 2005 р. група фахівців підготувала обґрунтування для створення національного природного парку (НПП) «Караларський», який повинен був включити не тільки територію існуючого заказника, але і деякі прилеглі ділянки. Обґрунтування було передано в Держслужбу заповідної справи України.

Очікуючи рішення про створення НПП, природоохоронна громадськість в союзі з археологами активно відбивала атаки по господарському освоєнню Караларського степу. У цьому дуже допомагало наявність заказника, затверджене положення якого вимагало додержання строгого режиму охорони. На жаль, НПП на цій території досі не створений.

Навпаки, в 2007 р. уряд Криму, мабуть бажаючи «пом'якшити» режим охорони території, прийняв рішення про трансформацію заказника в регіональний ландшафтний парк (РЛП) — об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення, охоронний режим якого в Законі України «Про природно-заповідний фонд» прописаний досить умовно. Отримавши нові 1000 га території, Караларський степовий масив втратив чітко встановлені межі і охоронний режим. Невдовзі після створення РЛП постало питання і про зонування його території з метою виділення зон для рекреації і туризму.[1]

До території РЛП «Караларський» примикають цінні з природного і археологічно-історичного погляду урочища «Артезіан» і Осовинський степ. «Артезіан» знаходиться на південь і, частково, південний захід від базового Караларського цілинного масиву. Це значна за площею територія (близько 5000 га), де цілинний степ втрачений, але без інтенсивного господарювання та при наявності джерела прісної води тут спостерігається підвищене біорізноманіття, а місцями і самовідновлення природних комплексів.

На схід від території РЛП до Керченської протоки тягнеться великий Осовинський степовий масив (понад 12600 га). В цілому ці два масиви складають єдине ціле з територією існуючого РЛП (6806 га) і надають додаткову можливість вирішити питання грамотної організації національного природного парку на території Караларського Приазов'я.

Існує думка, що на території існуючого РЛП «Караларський» поєднати реалізацію охорони біорізноманіття з рекреацією і туризмом неможливо; дане завдання можна успішно вирішити тільки шляхом розширення РЛП і його перетворення в національний природний парк.

Окремо слід охарактеризувати біологічну цінність прилеглих до території РЛП ділянок — урочища «Артезіан» і Осовинський степ. Значну цінність мають ділянки петрофітних степів на вапнякових виходах біля села Золоте, в районі гребенів Великий Вал і Чорний Хребет, а також Широкої балки. Тут виявлені такі типово степові рослини, як громовик фарбувальний, гадюча цибулька китицецвіта, рястка жовтувата, півники маленькі тощо. В урочищі Артезіан на покинутих полях активно відновлюється степова рослинність за участю ковили Браунера і зозулинця барвистого.

Осовінський степ визнаний однією з високопріоритетних територій для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Криму. Виняткову цінність в Осовінському степу представляють не тільки великі площі формації ковили Браунера, але і чагарникові, подекуди деревно-чагарникові угруповання, в цілому дуже рідкісні на Керченському півострові. Зарості чагарників відрізняються видовим багатством, сформовані різними видами глодів (Crataegus monogyna, C. stevenii, C. taurica), шипшин (Rosa corymbifera, R. tauriae, R. gallica), свидини південної (Cornus australis), терну степового, бирючини звичайної і бузини чорної. Під їх пологом створюються сприятливі умови для зростання деяких лісових рослин: кліщинця видовженого, бугили лісової, пшінки степової тощо. Чагарникові угруповання тягнуться на 3,5 км між мисами Тархан і Хроні і займають площу близько 145 га.

Завдяки збереженню природних типів рослинності та обширним площам обидва масиви мають велике значення для збереження об'єктів тваринного світу. Мова йде про місцепроживання дрохви, стрепета і лежня, степового журавля.

Ставки «Артезіан», Чокрацьке озеро, бухти Рифів і Булганак дуже важливі як місця літніх і прогонових скупчень птахів, у тому числі — рідкісних і охоронюваних видів. В урочищі «Артезіан» і на прикордонних ділянках Осовинського масиву розташовуються притулки унікальних (не тільки для Криму і України, а й для всієї Європи) колоній рукокрилих, де представлені насамперед два види — підковик великий і нічниця гостровуха. Унікальність цих місцезнаходжень визнана включенням їх до Національного списку ключових місцезнаходжень рукокрилих України та відповідний Загальноєвропейський список. Стихійна рекреація в даному випадку може призвести до незворотних наслідків.

Таким чином, на основі короткої характеристики обох територій можна прийти до висновку про необхідність термінового виділення значної їх площі в заповідну зону.

При зазначеній необхідності створення значної за площею заповідної зони в межах урочища «Артезіан» і Осовинського степу ці території, тим не менш, мають значний потенціал для забезпечення еколого-просвітницької та рекреаційної діяльності. Так, наприклад, на території Осовинського степу знаходиться унікальний геологічний об'єкт — поле грязьових вулканів, частина з яких на сьогодні має статус об'єктів природно-заповідного фонду. Це геологічні пам'ятки природи місцевого значення (площею 1 га кожна) «Грязьова сопка Андрусова», «Грязьова сопка Вернадського» і «Грязьова сопка Обручева». Дані об'єкти можуть бути вельми цікаві для відвідувачів.

Урочище «Артезіан» і Осовинський степ, разом з основним Караларським масивом, мають значне археологічне та історичне значення. Тут детально описані поселення бронзової доби, античні городища і поселення, залишки стародавніх середньовічних поселень, укріплення, виробничі комплекси і сільськогосподарські наділи, тераси, дороги, святилища, стародавні місця поховання — ґрунтові могильники і кургани тощо. Частина їх може бути музеїфікована і використана у рекреаційно-освітній діяльності.

Очевидно, що прагнення поєднати завдання збереження біорізноманіття з рекреацією і туризмом в рамках існуючого РЛП «Караларський» шляхом зонування його території суперечить чинному національному законодавству. Адже ясно, що мова йде про практично суцільний ковиловий масив з високою концентрацією раритетних видів флори і фауни, охорона яких регламентується законодавством України, в тому числі Законом «Про Червону книгу України».

Згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 24), «На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей може проводитися зонування з урахуванням умов, передбачених для національних природних парків».

Отже, по-перше, зонування не є обов'язковим, а по-друге, якщо його і проводять, то з урахуванням вимог щодо зонування національних природних парків — ст. 21 цього ж закону. Стаття 21 визначає, що «заповідна зона — зона, призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається згідно з вимогами, встановленими для природних заповідників».

Стаття 11 Закону України «Про Червону книгу України» говорить, що охорона внесених до Червоної книги видів здійснюється, зокрема, шляхом «урахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України під час … вирішення питань відведення земельних ділянок, розробки проектної або проектно-планувальної документації». Таким чином, якщо мова йде про зонування, то в будь-якому випадку повинні бути враховані завдання збереження видів, що охороняються Червоною книгою України.

З викладеного зрозуміло, що на території зростання/існування вже тільки перерахованих червонокнижних видів ніяких інших зон, крім заповідної, бути не може, оскільки це незмінно призведе до деградації і втрати раритетних видів. Що, у свою чергу, є прямим порушенням національного законодавства. Відповідно, якщо РЛП «Караларський» і треба буде зонувати, то тільки шляхом виділення однієї зони — заповідної.

В цілому ж на території Караларського Приазов'я повинен бути створений більш великий об'єкт природно-заповідного фонду, який може включити, крім заповідної, зони регульованої та стаціонарної рекреації, а також господарську зону.

Це завдання можна вирішити шляхом приєднання до існуючого РЛП земель урочища «Артезіан» і Осовинський степ (оптимально — з підвищенням статусу нового об'єкта до рівня національного парку). При цьому найбільш цінні фрагменти урочища «Артезіан», а також значна частина Осовинського степового ядра повинні бути об'єднані в рамках заповідної зони з територією існуючого РЛП.

На решті території «Артезіану» і певних ділянках масиву Осовинського степу можна встановити зону регульованої рекреації. Це дозволить організувати освітній туризм на поля вулканів і музеїфікувати (за зразком державних заповідників «Ольвія» і «Херсонес») Артезіанські поселення-пам'ятники, а також прокласти екологічні стежки з метою ознайомлення відвідувачів з природою і природоохоронними проблемами степу. Окремим напрямком може стати організація спостереження за птахами (наприклад, в районі Артезіанських ставків) — цей вид відпочинку досить популярний у світі.

Забезпечення стаціонарного пляжного відпочинку можливо лише при включенні в територію парку існуючих пляжів в районі сіл Золоте, Новоотрадне, Курортне, Юркіне тощо. Дані населені пункти і їхні землі можуть бути включені в господарську зону парку, що не приведе до зміни режиму землекористування на їх територіях. Навпаки, приплив відпочивальників на організовані парком об'єкти відвідування принесе додаткові кошти до їхнього бюджету.

• Парникоза И. Ю., Годлевская Е. В., Зимнухов Р. А. Караларская степь: от регионального к национальному парку
• Ландшафтный парк «Караларская степь» (карта, фото)