Шафран Палласа

Загальноприйнята назва надана на честь німецького ботаніка і зоолога Петера-Симона Палласа, який працював у Росії. Один з підвидів Crocus pallasii haussknechtii названий на честь німецького фармацевта і відомого колекціонера рослин Карла Хаусскнехта. Менш відома синонімічна назва Crocus olbanus походить від назви міста Ольбія на півночі Сардинії (Італія).

Квітка із загостреними пелюстками

Невелика трав'яниста рослина заввишки 8-16 см. Осінній ефемероїд, геофіт. Бульбоцибулина сплюснута, куляста, завширшки 2 см, завдовжки 1 см, обгорнута тонкою сітчастоволокнистою оболонкою, утвореною залишками відмерлого листя. Стебло відсутнє. Листки численні (до 7 штук), зібрані в прикореневу розетку, вузьколінійні, з білою смугою по центру, завдовжки до 20 см, завширшки 3-5 мм. Вони розвиваються восени наприкінці цвітіння.

Квітки великі, двостатеві, 4-4,5 см у діаметрі, рожево- або блакитно-бузкові з нечіткими тоненькими смужками (іноді у зіві жовті). Форма пелюсток варіює від яйцеподібної до вузькоеліптичної, інколи загостреної. На одній рослині розвивається 1-4 квітки. Тичинки жовті, з великими пиляками. Маточка з трьома ниткоподібними приймочками, червоно-помаранчева, коротша за тичинки (на відміну від схожого шафрана посівного, у якого вона дуже довга). Плід — коробочка.

Рослина світлолюбна, посухостійка. Зростає на узліссях пухнастодубових лісів, пагорбах, кам'янистих схилах, у степових угрупованнях з кострицею та напівпустелях.

Квітне у жовтні-листопаді, запилюється комахами. Плодоносить у листопаді. Розмножується насінням та бульбоцибулинами.

Шафран Палласа розповсюджений у східній частині Середземномор'я — на півночі Італії, Балканах, в Туреччині, Ізраїлі, Сирії. Єдиний осередок, що виходить за межі основного ареалу, знаходиться в Україні на території Кримського півострова. Тут популяції займають різні кліматичні зони. Наприклад, цей вид можна знайти на узбережжі біля Судака, Коктебеля, на Кара-Дазі; у передгір'ях коло Сімферополя, Старого Криму, Севастополя (на Сапун-горі та Саур-могилі); у степах Тарханкутського півострова, урочищі Джангуль, навколо Сак та Євпаторії.

Українські популяції цієї рослини доволі численні, але вони сильно потерпають від нищівної заготівлі лікарської сировини та збирання квітів для букетів. Вид охороняється в Карадазькому заповіднику і Джангульскому заказнику, вирощується в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка та Нікітському ботанічному саду.

Систематично шафран Палласа дуже близький до шафрану посівного, тому має схоже застосування. В кулінарії використовують вирізані з квіток та висушені маточки, відомі як пряність шафран. Завдяки своєму яскраво-помаранчевому кольору навіть невелика кількість такої сировини здатна забарвити великий обсяг рідини (наприклад, супу). Крім того, їх застосовують у народній медицині для лікування головного болю, як тонізувальне й загальнозміцнювальне при захворюваннях печінки, жовчного міхура, нирок.

Також цей вид поширений у декоративному садівництві. Хоча його квітки дещо дрібніші, ніж у культурних сортів, проте цей недолік компенсується рясним цвітінням в той час, коли більшість рослин вже завершила свій розвиток.

• Crocus pallasii dispathaceus (Bowles) B.Mathew
• Crocus pallasii haussknechtii (Boiss. & Reut. ex Maw) B.Mathew
• Crocus pallasii pallasii
• Crocus pallasii turcicus B.Mathew

• Шафран Палласа в Червоній книзі України. — Переглянуто 5 грудня 2014.
• Фото Crocus pallasii(англ.). — Переглянуто 5 грудня 2014.