Регіональний музей кераміки (Дерута)

Регіональний музей кераміки (Дерута) (італ. Museo regionale della Ceramica) — найстаріший за роком заснування музей кераміки у Італії, роташований у місті Дерута.

Регіональний музей кераміки (Дерута, Італія)
Museo regionale della Ceramica
дворик музею в колишньому монастирі
38°55′02″ пн. ш. 6°20′23″ сх. д.
Тип музей кераміки
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[1]
Країна  Італія
Розташування Дерута, Італія
Адреса 06053[1]
Засновано 1898 року
Відкрито 1998 р. в приміщенні колишнього монастиря св. Франциска
Сайт comunederuta.gov.it/cultura-e-territorio/museo-regionale-della-ceramica/
Регіональний музей кераміки (Дерута) (Італія)
 Регіональний музей кераміки у Вікісховищі

Споруда

Музей розташували у історичном центрі Дерути неподалік ратуші у колишньому монастирі св. Франциска Ассізького. За припущеннями монастир заснували 1008 року і первісо він належав чернечому ордену бенедиктинців. Монастир тоді мав наву Санта Марія де Консолі. З середини 13 толіття монастир перейшов до францисканців.

Наприкінці 1998 року в приміщеннях монастиря закінчили реставраційні роботи і приміщення передали під музей кераміки.

  • Дерута. Зала з керамікою доби італійського відродження
  • Дерута. Зала теракоти
  • Дерута. Кераміка 18 століття
  • Майстерня Джакомо Манчіні, таріль «Пріам і Тісба»

Колекції і фонди
Св. Себастьян, поліхромний рельєф з Дерути, датований 1501 р. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.
Регіональний музей кераміки, Дерута, запасники.

Вже у 17 ст., коли крамічне виробництво у місті Дерута зазнало спаду, вироби керамічних майстерень почали користуватись попитом у колекціонерів доби бароко. Серед перших колекціонерів керамічних виробів Італії — французький багатій П'єр Кроза. В 19 столітті був заснований музей ужиткового мистецтва у Південному Кенсінгтоні, відомий нині як Музей Вікторії й Альберта. Одним з музейних відділків у ньому став відділок кераміки Італії. Це породило моду на кераміку Італії і її почали збирати різні музеї світу (Лувр, Париж, Ермітаж, Художній музей Волтерс, музей мистецтва Метрополітен тощо).

У Італії крамічними виробами майстерень Дерути зацікавився медик Мільтіад Маньїні (1883—1951). Наприкінці колекціонування його збірка нараховувала більше одної тисячі зразків з Дерути та інших керамічних центрів Італії (Губбіо, Гротальє, Латерца та інші). Коштовну колекцію кераміки Мільтіада Маньїні було придбано 1990 року за участю декількох фінансових джерел. Збірку розмістили у приміщеннях місцевої керамічної фірми Грація Дерута, котра тоді мала просвітницьку мету. В колекції переважали твори 18 століття, менше відомі, ніж керамічні вироби доби відродження. В музей перейшли також вітрини і меблі Мільтіада Маньїні для демонстрації збірок кераміки, що мають історичне значення.

Кераміка Дерути, акварелі Альпіноло Маньїні


Галерея вибраних експонатів
  • Кераміка Дерути. Таріль, розписана люстром з жіночою фігурою у центрі, до 1520 р., Художній музей Волтерс, США.
  • Кераміка Дерути. Таріль, 1525 р. «Купальня Діани»
Кераміка Дерути. Залишки керамічної підлоги з місцевої церкви св. Франциска, 1524 р., кераміст Ніколо Франчіолі.
Кераміка Дерути. Таріль з гербом єпископа Бальйоні, до 1530 р. Художній музей Волтерс, США.
Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. «Молитва імператора Костянтина», до 1545 р., Художній музей Волтерс, США.
  • Середньовічний реставрований глек (декорд двоколірний)
  • Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. Таріль з алегорією «Юстиції» (реставрована)
  • Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. Таріль з сакральним та побутовим сюжетом (відмова від орнаменту бордюра)
  • Худ. Альпіноло Маньїні. Акварель, ваза з рослинним орнаментом
  • Кераміка Дерути. Таріль з гербом роду Медічі. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США
  • Дерута. Таріль з жіночим профілем, початок 16 ст., Художній музей Волтерс, США.
  • Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. Уламок кахлі з трьома граціями
  • Джованні Мецці. Кахля з алегорією смерті, датована 1794 р.
  • Кераміка Дерути. Таріль з зображенням каяття св. Єроніма
  • Кераміка Дерути. Таріль з зображенням грифона. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США
  • Кераміка Дерути. Таріль з профілем римського імператора та літерою N. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США
  • Кераміка Дерути. Таріль з жіночим профілем. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США

Див. також

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Регіональний музей кераміки (Дерута)

Джерела
  • Bojani G.., a cura di, Il lavoro ceramico, Milano, Electa Editori Umbri Associati, 1998. ISBN 88-435-7056-0
  • Busti G. e Cocchi F., Fatto in Deruta, Ceramiche tradizionali di Deruta, Perugia, Futura, 2001.
  • Busti G. e Cocchi F., Maestri Ceramisti e Ceramiche di Deruta, Firenze, Arnaud, 1997.
  • Busti G. e Cocchi F., La ceramica umbra al tempo di Perugino, Milano, Silvana Editoriale, 2004. ISBN 88-8215-684-2.
  • Busti G. e Cocchi F., Bianchi in Umbria, in De Pompeis V., La Maiolica Italiana di Stile Compendiario, I bianchi, Torino, Umberto Allemandi, 2010. ISBN 978-88-422-1862-3.
  1. dati.beniculturali.it — 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.