Реймонд Чандлер

Реймонд Чандлер народився в Чикаго у сім'ї відставного офіцера, що працював інженером в американській залізничній компанії. У сім років, коли батьки розлучилися, переїхав з матір'ю, ірландкою за походженням, в Англію, до її родичів.

Отримав освіту, типову для позбавленого власних коштів представника «середнього класу», в лондонському Далідж-Коледжі. Пішов працювати вільнонайманим клерком в один з відділів Адміралтейства — робота в урядовому закладі змусила його прийняти британське громадянство. Американець за народженням, англієць за виховання (у 1907—1956 роках і по паспорту) — визначило на все життя своєрідність натури, характеру, смаків, уподобань Чандлера. Він починає писати вірші, втім нічим не примітні.

Залишивши, не зважаючи на бурхливі протести родичів, чиновницьку службу, Чандлер влаштувався репортером в газету «Daily Express». Сором'язливому та замкнутому юнакові нелегко було домогтися успіху на цьому терені, але він не цурався навіть чорної та невдячної праці, за умови, що пов'язана вона з літературою. Потім була «Western Gazette», де він на основі публікацій у закордонній пресі, компонував колонку з питань європейської політики. Публікував без підпису, так що невідомо, скільки таких колонок ним було написано. У цьому ж виданні друкувалися сценки, замальовки та вірші Чандлера. Бажання стати письменником не полишало його, та він ніяк не міг знайти свою тему, свій жанр. Не домігшись особливого успіху як журналіст та поет, Чандлер вирішує повернутися в США.

У 1912 Реймонд Чандлер повертається в Лос-Анджелес. На батьківщині Чандлер виявився зовсім без засобів до існування. Йому довелося спробувати себе в самих різних сферах. Був він сільськогосподарським робітникам, на фабриці спортивного інвентарю натягував струни на тенісні ракетки. Зрештою Чандлеру вдалося отримати місце бухгалтера, після закінчення бухгалтерських курсів. Пішов добровольцем 1917 року у канадську армію. Декілька місяців прослужив у частинах, що знаходилися в Англії та Франції, проте участі в боях першої світової війни так і не прийняв.

Після закінчення війни Чандлер повертається у Лос-Анджелес. У нього зав'язується роман з Сіссі Паскаль, старшою за нього на 18 років заміжньою жінкою. Сіссі розлучається зі своїм чоловіком у 1920 році, проте мати Чандлера не схвалює цей зв'язок і не дає дозволу на шлюб. Смерть матері 26 вересня 1923 року дає змогу Чандлер одружується з Сіссі. Весілля відбулось 6 лютого 1924. Ніжне почуття до Сіссі він проніс через усе життя — вони прожили разом 30 років.

У нафтовій компанії «Dabney Oil», де він почав працював звичайним клерком, Чандлер досить швидко та зовсім несподівано у 1932 зробив кар'єру — став віце-президентом. Проте економічна криза початку 30-х років, непрості стосунки з керівництвом фірми, пристрасть Чандлера до алкоголю — стали причиною його звільнення з компанії у 1933 році.

Після звільнення, щоб заробити на життя, Чандлер знову береться за перо — але пише вже не поезію, а детективні розповіді для дешевих журналів. Перше оповідання Чандлера «Шантажисти не стріляють» був опублікований у «Чорній масці» за грудень 1933 року. Тоді Чандлеру було сорок п'ять років. Перший роман «Вічний сон» вийшов в 1939 році. «Прощай, кохана» (1940) — другий роман Чандлера. Потім були «Високе вікно» (1942) та «Дівчина в озері» (1943). З двадцяти шести років літературної діяльності Чандлера найбільш продуктивними стали п'ять років з 1939 по 1943 рік. Тоді були написані романи, що принесли йому заслужену славу.

Чандлер у 1934 підписав контракт з однією з голлівудських студій та став їх штатним сценаристом. У співавторстві з Біллі Вайлдером створює сценарій для фільму «Подвійна страховка» (1944). Пізніше він, вже самостійно, пише сценарій для фільму «Синій жоржин» (1946). Чандлер також брав участь у створенні сценарію до фільму «Незнайомці в потягу» (1951) Альфреда Гічкока. У ці роки він переїздить в район Ла-Хойя.

Під час хвороби Сіссі, Чандлер пише роман «Довге прощання» (1954). Наступна, за смертю дружини у 1954, самотність приводить його до клінічної депресії, він починає сильно пити, що позначається на якості його творів. У 1955 він робить спробу самогубства. У 1956 він знову бере громадянство США, після чого їде подорожувати до Європи. Повертається до США у 1959, де захворів на пневмонію і помер у шпиталі. Реймонд Чандлер похований на кладовищі Сан-Дієго.

Реймонд Чандлер прийшов у детективний жанр досить пізно, коли йому було за сорок. Написав він досить мало — всього сім романів, два десятка невеликих оповідань, кілька статей та сценаріїв для Голлівуда. Чандлер був людиною не світською та вів замкнений спосіб життя.

Попри, що Реймонд Чандлер працював у жанрі, до якого критика ставилася за його життя зневажливо, і публікувався в журналах, що відносилися до розряду «чтива» (pulp fiction), його відрізняла дуже виразна проза, збагачена численними яскравими метафорами, високий рівень деталізації психології персонажів, що наближало його до серйозної літератури. Вагомість внеску Чандлера у розвиток англомовної прози була оцінена Джоном Б. Пристлі, який написав ряд позитивних рецензій на його книги. Про твори Чандлера з повагою відгукувався Вільям Моем.

Усі романи Реймонд Чандлера, крім одного, було екранізовано, деякі кілька разів.

Роман «Глибокий сон» (1939) посідає 66 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[3].

• Реймонд Чандлер. «Прощай, кохана!». З англійської переклала Наталка Войко. (Увійшов що збірки «Подих смерті. Пригодницькі романи». Айзек Азімов — «Подих смерті», Реймонд Чандлер — Прощай, кохана!, Дешилл Хеммет — Худий. Переклад з англійської Богдан Салик, Наталка Войко, Олександр Буценко. Художнє оформлення І. Бугославської. Київ: Молодь. 1989. 448 стор. (Серія «Зарубіжний детектив»). ISBN 5-7720-0221-Х)
• Реймонд Чандлер. «Убивство під час дощу». Переклад з англійської: Олексія Барієва. Київ: Час. 1990. 48 ст. ISBN 5-88520-089-0.

• Чандлер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Реймонд Чандлер на AeLib
• Реймонд Чандлер на Chtyvo