Реймон Бернар

Реймо́н Берна́р (фр. Raymond Bernard; 10 жовтня 1891, Париж, Франція — 12 грудня 1977, та же) — французький кінорежисер, сценарист та актор, чия кінокар'єра тривала понад 40 років.

Реймон Бернар
фр. Raymond Bernard
Дата народження 10 жовтня 1891(1891-10-10)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 12 грудня 1977(1977-12-12) (86 років)
Місце смерті
Париж , Франція
Національність єврей
Громадянство  Франція
Професія кінорежисер, сценарист, актор
Роки активності 1917—1958
IMDb ID 0076368
Реймон Бернар у Вікісховищі

Біографія

Реймон Бернар народився 10 жовтня 1891 року в Парижі. Він був молодшим сином письменника Трістана Бернара і брат драматурга Жан-Жак Бернар. Свою кар'єру він почав як актор, з'являючись на сцені в постановках п'єс, написаних його батьком, у тому числі «Жанна Доре» (1913) разом з Сарою Бернар[1]. У 1917 році Бернар почав працювати в кіно помічником Жака Фейдера на студії «Гомон», а потім продовжив як режисер, головним чином адаптуючи для кіно п'єси свого батька[2].

У 1924 році Реймон Бернар започаткував новий стиль фільму — історичне видовище, поставивши стрічку «Диво вовків» (фр. Le Miracle des loups), дія якого відбувається у Франції XV століття за часів правління Людовика XI. Стрічка стала не тільки найдорожчим фільмом того часу, але й однією з найдохідніших[3]. Здатність Бернара поєднувати драматичну розповідь з розлогою постановкою та великою кількістю виконавців була використана у двох наступних його фільмах періоду кар'єри в німому кіно, «Шахіст» (1927) та «Тараканова» (1930)[4].

Кінокар'єра Реймона Бернара в еру звукового кіно тривала впродовж майже трьох десятиліть. Подальші його масштабні постановки включали його фільм про Першу світову війну, «Дерев'яні хрести» (1932), та трисерійну кіноадаптацію роману Віктора Гюго «Знедолені», що тривала майже п'ять годин екранного часу. У своїх пізніх фільмах Бернар повернувся до більш скромних проектів і бюджетів, включаючи кілька витончених комедій. Під час окупації Франції в роки Другої світової війни Бернар, як єврей, був змушений переховуватися, а його кінематографічна кар'єра припинилася до кінця війни.

Реймон Бренар завершив кінематографічну кар'єру в 1958 році, але в 1970-х роках, коли йому було 80 років, він зміг контролювати реконструкцію «Знедолених», яка була суттєво скорочена в 1940-х роках для зручності кінопрокату. У 1977 році, незабаром після трансляції майже повної версії фільму французьким телебаченням, Бернар помер у віці 86 років[3][5].

Фільмографія (вибіркова)
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1917Бездонний ярLe ravin sans fond
1918Джентльмен комерсантLe gentilhomme commerçant
1918Лікування гикавкиLe traitement du hoquet
1919Маленьке кафеLe petit café
1920Таємниця Розетти ЛамберLe secret de Rosette Lambert
1924Диво вовківLe miracle des loups
1927ШахістLe joueur d'échecs
1930ТаракановаTarakanova
1931МонмартрFaubourg Montmartre
1932Дерев'яні хрестиLes croix de bois
1934ЗнедоленіLes misérables
1934Тартарен із ТарасконаTartarin de Tarascon
1935Коханці і злодіїAmants et voleurs
1936Анна-МаріяAnne-Marie
1936ВиннийLe coupable
1937Марта Рішар на службі ФранціїMarthe Richard au service de la France
1938Я була авантюристкоюJ'étais une aventurière
1938Кавалькада коханняCavalcade d'amour
1939ЗаручникиLes otages
1946Друг прийде сьогодні ввечері…Un ami viendra ce soir…
1946Прощавай, любийAdieu chérie
1948Якби молодість зналаSi jeunesse savait…
1949МайяMaya
1949Божий судLe Jugement de Dieu
1951Мис НадіїLe cap de l'espérance
1953Дама з камеліямиLa dame aux camélias
1953Красуня з КадісаLa belle de Cadix
1955Плоди літаLes fruits de l'été
1957Сьома заповідьLe septième commandement
1958Електрична вдоваLe septième ciel
Актор
  • 1915 : Жанна Доре / Jeanne Doré — Жак Дор
  • 1924 : Диво вовків / Le miracle des loups — шахіст

Визнання
Нагороди та номінації Реймона Бернара[6]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1936 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Анна-Марія Номінація

Примітки
  1. Richard Abel. French Cinema: the First Wave 1915—1929. Princeton University Press, 1984. p.546
  2. Ciné-Ressources. Fiches personnalités: Raymond Bernard. Процитовано 15.08.2017.
  3. Lenny Borger. Programme notes for a Thames Television live presentation of The Chess Player, London, 1990.
  4. Dictionnaire du cinéma français des années vingt (1895): Raymond Bernard profile(фр.), 1895.revues.org; процитовано 15.08.2017.
  5. Michael Koresky. Raymond Bernard, criterion.com; Процитовано 15.08.2017.
  6. Нагороди та номінації Реймона Бернара на сайті IMDb (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.