Релігійний фанатизм

Релігійний фанатизм (лат. fanaticus — шалений) — сліпа, фанатична, доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям і прагнення до неухильного слідування їм у практичному житті, нетерпимість до іновірців чи інакомислячих, часто проявляється в релігійному сектантстві. Проявляється як крайній ступінь захоплення релігійною діяльністю зі створенням з неї культу, поклонінням культу та асиміляцією у групі однодумців.[1] Для релігійного фанатизму характерним є переважання емоційних проявів діяльності індивіда над раціональними, ідеологія фанатизму базується на святості жертвопринесення в ім'я релігійних принципів, в будь-яких випадках віра є психологічною основою цього явища.[2]

Релігійно-фанатичні настрої використовуються для розпалювання ненависті до представників інших віросповідань і розправи над єретиками. Релігійний фанатизм є, на думку фахівців, одним з найважливіших мотивів мусульманських терористів-смертників.[3].

Психологія релігійного фанатизму

Акцентуація характеру

Говорячи про психологію релігійного фанатизму, слід звернути увагу на таке поняття, як акцентуація характеру[4].

Акцентуація характеру — явище, при якому одна риса характеру виражена яскравіше інших і виступає особливістю конкретної людини[5]. Акцентуація розглядається як проміжна стадія між нормою і патологією. В останньому випадку вона переростає в психопатію.

Існує кілька типів акцентуацій, які виступають сприятливою основою для розвитку фанатизму.

  • Демонстративний (істеричний)
  • Дистимічний (шизоїдний)
  • Збудливий (епілептоїдний)
  • Застряючий

Прийоми спору
  1. Доказ догмату через догмат
  2. Відсилання до священної книги і авторитету Бога 
  3. Перехід на обговорення особистості співрозмовника
  4. Самовихваляння, спроби переконати у своїй винятковості
  5. Очорнення інших релігій і світогляду
  6. Словесні залякування
  7. Застосування сили

Мотиви

Мотиви відриву людини від реальності і догляду в групу, підпорядкування себе ідеї та лідеру можуть бути різними:

1) Психологічні проблеми, з якими індивід впоратися самостійно не здатний або вважає, що не здатний. Як правило, даний мотив ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, патології характеру або внутриличностном невротичному конфлікті. Його відхід у групу фанатиків зумовлений зняттям з себе відповідальності за прийняття рішень у багатьох життєвих проблем, бажанням стати відомим, викорінити в собі сумніви і невпевненість

2) Прагнення піти від одноманітної, не викликає радості і емоційного відгуку реальності. Кумир, ідол, ідея, ритуал, причетність до якоїсь таємниці або соціальної групи, набуття нових переживань стають своєрідними аддиктами

Критика релігійного фанатизму

Бердяєв вказує на суперечливий характер релігійного фанатизму:

Фанатик, одержимий манією переслідування, бачить навколо підступи диявола, але він завжди сам переслідує, катує і страчує. Людина, одержима манією переслідування, яка відчуває себе оточеним ворогами, — дуже небезпечна істота, вона завжди робиться гонителем, вона-то і переслідує, а не її переслідують[6]

У фанатика немає різноманіття світу — він прихильний до чогось одного, і завжди потребує ворога, щоб протиставляти щось своїй вірі. Більш того, за Бердяєвим, фанатик — егоцентричний. Навіть будучи аскетом, він не позбавляється від свого егоцентризму: він так і залишається поглинутим собою і продовжує ототожнювати ідею своїй ортодоксії із самим собою.

Див. також

Примітки
  1. Старшенбаум Г. В. Религиозный фанатизм: описание, терапия // Психология и психотерапия зависимостей. М. 2006
  2. Ольшанский Д. В. Психология терроризма. — Питер, 2002. — 286 с. — С. 48.
  3. Асямов С. В. Психология современного терроризма // Щит, 2005, № 11
  4. Карл Леонгард. Акцентуированные личности. — 1981.
  5. Алиасхаб Мурзаев. Психологические предпосылки развития религиозного фанатизма.
  6. Бердяев Н.А. О фанатизме, ортодоксии и истине.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.