Рента
Ре́нта — додатковий дохід, який отримується підприємцем понад певний прибуток на затрачену працю і капітал; утворення ренти обумовлено сприятливішими умовами, в яких один підприємець знаходиться у порівнянні з іншим, наприклад, обробляє кращу ділянку землі, має привілей тощо.
Рента — вид державного займу, по якому держава платить певні відсотки на позичений капітал, не визначаючи строку його викупу;
Також рента — вид страхування, при якому особі забезпечується певний пожиттєвий дохід (пожиттєва рента)[1].
Рента — дохід від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду. Рента включає земельну ренту і ренту за надра.
Комутація ренти
Комутація ренти – переведення закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк.
Види ренти
- Мертва рента — орендна плата, яка виплачується за невикористану власність.
- Земельна рента
- Фінансова рента
- Природна рента
- Гірнича рента
- Рентабельність
- Корупційна рента
- Позика
- Позичковий капітал
- Рантьє
Посилання
- Рентні платежі //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
- Рента //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- D. Begg, R. Dornbush, S. Fisher, G. Vernasca. Makroekonomia. — Warszawa : Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2014. (пол.)