Реньє де Грааф

Реньє́ де Гра́аф, часто Рен'є де Грааф, правильніша вимова «Ре́йнір де Ґра́аф» (нід. Reinier de Graaf, лат. Reijnerus de Graeff, англ. Regnier de Graaf) — нідерландський анатом та фізіолог, відомий відкриттями у галузі статевої системи.

Реньє де Грааф
нід. Reinier de Graaf
лат. Reijnerus de Graeff
Реньє де Грааф. Невідомий художник.
Близько 1670
Реньє де Грааф. Невідомий художник.
Близько 1670
Народився 30 липня 1641(1641-07-30)
Схонговен
Помер 17 серпня 1673(1673-08-17) (32 роки)
Делфт
Поховання Стара церква
Місце проживання Голландія
Країна  Нідерланди
Діяльність лікар, анатом, гінеколог, натураліст, фізіолог
Alma mater Лейденський університет і Утрехтський університет
Галузь Медицина
Науковий керівник Франциск Сільвій
Діти Reinier de Graaf jr.d
 Реньє де Грааф у Вікісховищі

Біографія

Народився у місті Схонговені, можливо, є родичем аристократичного роду де Граафів. Вивчав медицину в Утрехтському та Лейденському університетах.

Відкриття

Грааф здійснив виняткову роботу в області дослідження статевої системи, зробивши багато відкриттів та системазувавши відкриття попередників. Примітно, що він не використовував у своїх дослідах мікроскопа, хоча і згадує цей прилад. Науковий доробок Граафа включає опис сім'яних канальців, вивідних проток, жовтого тіла. Досліджуючи функції фаллопієвих труб, він описав їхню водянку (hydrosalpinx), вважаючи її одною з причин жіночого безпліддя[1][2]. Йому приписують винахід шприца.

На честь Граафа названі яєчникові пухирці. Сам він визнає, що не відкрив їх, але першим описав їхній розвиток. Окрім того, Граафу належить і першість в описі феномену жіночої еякуляції. Сам він зв'язав її з ділянкою у піхві, тією самою, яку згодом назвали на честь німецького гінеколога Ернста Грефенберга (G-точка)[3][4] . Вивчаючи механізм травлення, він провів унікальні досліди зі збирання слини та шлункового соку за допомогою запропонованої ним методики накладання фістул.

Проте, поряд з відкриттями, істинність яких пізніше підтвердилася, описи Граафа місять у собі й помилки. Так, він прийняв яєчникові пухирці за яйцеклітини, вважав сім'яні пухирці сховищем сперматозоїдів[2]. Засновуючись на дослідах над кролями і описі позаматкової вагітності жінки, він припустив, що плід розвивається з яйцеклітини, чоловіча сім'яна рідина тільки провокує її розвиток у матці.

Примітки
  1. Ankum WM, Houtzager HL, Bleker OP (1996). Reinier De Graaf (1641–1673) and the fallopian tube. Human Reproduction Update 2 (4): 365–9. PMID 9080233. doi:10.1093/humupd/2.4.365.
  2. Jocelyn HD, Setchell BP (1972). Regnier de Graaf on the human reproductive organs. An annotated translation of Tractatus de Virorum Organis Generationi Inservientibus (1668) and De Mulierub Organis Generationi Inservientibus Tractatus Novus (1962). Journal of Reproduction and Fertility. Supplement 17: 1–222. PMID 4567037.
  3. Jon E. Roeckelein (2006). Elsevier's Dictionary of Psychological Theories. Elsevier. с. 256. ISBN 9780444517500. Процитовано October 8, 2012.
  4. Addiego, F; Belzer, EG; Comolli, J; Moger, W; Perry, JD; Whipple, B. (1981). Female ejaculation: a case study.. Journal of Sex Research 17 (1): 13–21. doi:10.1080/00224498109551094.

Джерела
  • Грааф Ренье де // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  • Грааф, Ренье // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Houtzager HL. Reinier de Graaf 1641—1673 ((нід.)). Rotterdam: Erasmus publishing, 1991. ISBN 90-5235-021-3.
  • Houtzager HL (2000). Reinier De Graaf and his contribution to reproductive biology. European Journal of Obstetrics, Gynecology, and Reproductive Biology 90 (2): 125–7. PMID 10825629. doi:10.1016/S0301-2115(00)00258-X.
  • Modlin IM; Director Gastric Pathobiology Group (2000). Regnier de Graaf: Paris, purging, and the pancreas. Journal of Clinical Gastroenterology 30 (2): 109–13. PMID 10730914. doi:10.1097/00004836-200003000-00001.
  • Longo LD; Degraaf, R (1996). De mulierum organis generationi inservientibus tractatus novus. American Journal of Obstetrics and Gynecology 174 (2): 794–5. PMID 8623824. doi:10.1016/S0002-9378(96)70467-2.
  • Wiesemann C (1991). Regnier de Graaf (1641–1673) [Regnier de Graaf (1641–1673)]. Der Pathologe (German) 12 (6): 352–3. PMID 1792221.
  • Houtzager HL (1981). Reinier de Graaf. European Journal of Obstetrics, Gynecology, and Reproductive Biology 12 (6): 385–7. PMID 7037492. doi:10.1016/0028-2243(81)90083-6.
  • Gysel C (1978). Reinier de Graaf (1641–1673) and the syringe [Reinier de Graaf (1641–1673) and the syringe]. Nederlands Tijdschrift Voor Tandheelkunde (Dutch) 85 (5): 216–8. PMID 379667.
  • Mann RJ (1976). Regnier de Graaf, 1641–1673, investigator. Fertility and Sterility 27 (4): 466–8. PMID 773713.
  • Lindenboom GA (May 1974). Reinier de Graaf (1641–1673) [Reinier de Graaf (1641–1673)]. Nederlands Tijdschrift Voor Geneeskunde (Dutch) 118 (21): 789–95. PMID 4597505.
  • Reinier de Graaf and the Royal Society of London [Reinier de Graaf and the Royal Society of London]. Nederlands Tijdschrift Voor Geneeskunde (Dutch) 117 (28): 1049–55. 1973. PMID 4595333.
  • Lindberg J (1963). Regnier de GRAAF [Regnier de GRAAF]. Nordisk Medicin (Swedish) 69: 108–12. ISSN 0029-1420. PMID 13930746.
  • Ruler Han van (2003). 'Graaf, Reinier de (1641-73)' The Dictionary of 17th and 18th-Century Dutch Philosophers. Bristol: Thoemmes, 2003, vol. 1, 348–9. ISBN 1-85506-966-0.
  • Ruler Han van (2007). 'Graaf, Reinier de' Dictionary of Medical Biography. Westport, Conn.: Greenwood, 2007, vol. 2, 570.
  • Speert H (1956). Obstetric-gynecologic eponyms; Reinier de Graaf and the graafian follicles. Obstetrics and Gynecology 7 (5): 582–8. PMID 13309944.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.