Репресивна психіатрія

До методів репресивної психіатрії відносять:

• позбавлення дієздатності або прав на підставі помилкового діагнозу;
• встановлення примусового медичного спостереження;
• госпіталізація психічно здорових (або не здорових, але таких, що не вимагають госпіталізації) людей, тобто використання клінік як місць покарання;
• застосування до здорових людей медичних процедур, зокрема болісних, небезпечних або таких, що калічать (починаючи від призначення психотропних ліків і кінчаючи електрошоком головного мозку);
• свідоме нанесення шкоди фізичному і психічному здоров'ю («зведення з розуму»).

За часів Наполеона III госпіталізація в психіатричних лікарнях використовувалася як міра придушення руху сен-симоністів. Понад 40 прихильників А. Сен-Симона були примусово поміщені в лікарні під приводом того, що їх політичні погляди є ознакою ненормальності. Проте ця практика не набула поширення, оскільки незабаром з'ясувалося, що лікарі часто співчували поглядам «пацієнтів», а в деяких випадках самі переходили в сен-симонізм. Не зважаючи на це, не менше як 6 сен-симоністів були звільнені з лікарень тільки після падіння Імперії в 1871 р.

СРСР

Першою жертвою радянської репресивної психиатрії стала революціонерка-терористка, лідер партії лівих есерів Марія Спіридонова, ув'язнена в психіатричній лікарні за наказом Дзержинського у 1921 р.

Комісія Міністерства охорони здоров'я України під час перевірки психіатричної лікарні із суворим наглядом у м. Дніпрі знайшла архів медичних карток часів радянської «каральної психіатрії».

З 1968 по 1991 роки в психіатричній лікарні Дніпропетровська на примусовому лікуванні перебували дисиденти за сфабрикованим діагнозом «млява шизофренія». Зокрема там були віднайдені історії хвороби відомих українських дисидентів Анатолія Лупиноса та Леоніда Плюща, а також листи від їх рідних.

	Страшно уявити скільки доль як молох перемолола ця каральна машина. Це феномен "каральної психіатрії", коли наука стала на службу цілої каральної системи тоталітарної країни. СССР — зник з карти світу, але його каральна система багато в чому збереглася до сьогодні. Наша ціль — виправити цю історичну несправедливість. Фактично, до цього моменту все, що ми знаємо про каральну психіатрію, скоріше базується на уявленнях та спогадах колишніх пацієнтів.
— Уляна Супрун

Комісія МОЗ вилучила ці архівні документи й передала експертно-перевіряльній комісії, яка має долучити їх до Національного архівного фонду України.

• Жертви репресивної психіатрії
• Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР

• Bowart W. Operation Mind Control. N.Y.: Dell, 1978. ISBN 0440167558.
• Constantine A. Psychic Dictatorship in the U.S.A. L.A.: Feral House, 1995. ISBN 0-922915-28-8.
• Mitford J. Kind and Usual Punishment. The Prison Business. N.Y.: Alfred Knopf, 1973, 1974. ISBN 0394476026, ISBN 0394710932.
• Pines M. The Brain Changers: Scientists and the New Mind Control. N. Y.: Harcourt Brace Jovanovich, 1973, 1975. ISBN 0151137005, ISBN 0451064232.
• Salomon G. Saint-Simon und der Sozialismus. Berlin, 1919.
• Scheflin A. W., Opton Jr. E. M. The Mind Manipulators: A Non-Fiction Account. N. Y.: Paddington Press, 1978. ISBN 0448229773.
• Прокопенко А. С. Безумная психиатрия. Секретные материалы о применении в СССР психиатрии в карательных целях. М.: Совершенно секретно, 1997. ISBN 5-85275-145-6.
• Комісія МОЗ знайшла архів каральної психіатрії у Дніпрі. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.

• Репресивна та реабілітаційна політика середини 1950-х — кінця 1980-х років // Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша / Упорядники Л. В. Ковальчук, Е. П. Петровський. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 158. — 800 с. — (Реабілітовані історією: у 27 т.). — ISBN 978-966-8692-38-3.
• Подрабинек А. Карательная медицина. — Нью-Йорк: Хроника, 1979. — 192 с.
• Блох С., Реддауэй П. Диагноз: инакомыслие: Как советские психиатры лечат от политического инакомыслия. — London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1981. — 420 с.