Рибалочка строкатий

Загальна довжина становить 25 см при вазі 68-100 г у самця і 71-110 г — у самиці. Статура легка, дзьоб відносно тонкий. Довжина крила самців — 137—144 мм, самиці — 138—145 мм; довжина хвоста самця — 69-77 мм, самиці — 70-79 мм; довжина дзьоба самця — 58-68 мм, самиці — 57-65 мм; довжина цівки самця — 10,9-12,2 мм, самиці — 11-12,6 мм.

Забарвлення чорно-біле, дуже строкате, на крилах і хвості розвинений складний малюнок, хохол не розгортається віялом, є біла брова і чорна маска. Самиця відрізняється від самця одинарною, а не подвійною (як у самців) чорною перев'яззю на білих грудях. Райдужна оболонка і дзьоб чорні, ноги сірі. Молоді птахи першого року життя (до першої ліньки) забарвленням нагадують самицю. У цьому віці самців і самиць відрізняють за великою (у самців) або меншою (у самиць) кількістю пір'я з чорними краями на грудях.

Воліє до узбережжя озер, широких річок, естуаріїв, навіть до висоти 1800 м над рівнем моря. На відміну від більшості своїх родичів, виглядає рибу ні з присади, а в польоті над водою. Це єдиний вид зимородків, який регулярно живиться на значній відстані від берегів. Голос різкий, схожий на голос дятла.

Активний протягом світлих годин доби. Час найбільшої активності — ранні ранкові і вечірні години, хоча під час годування пташенят птах полює протягом всього дня. Живиться переважно рибою, переважно молоддю, яка збирається у поверхні води. У раціоні зустрічаються також жаби та пуголовки, креветки, водні комахи, павуки та інші членистоногі. Побачивши здобич, рибалка кидається вниз з висоти 2-8 м, іноді повністю занурюючись у воду. Результативність полювання дорослих птахів — 75-80 %, молодих — 15-40 %.

Линяння у східних підвидів і в північних частинах ареалу номинативного підвиду вивчена недостатньо. У останніх махові і контурні пір'я замінюються здебільшого в грудні-лютому. В Єгипті линяння махових відбувається в травні-січні, в Середній Азії — в липні-березні. У південноафриканських популяцій номінативного підвиду послідовність зміни махових така: V-VI-VII-IV-VIII-III-XI-II-XI. Завершується зміна махових пір'їв до початку гніздового сезону. Контурні пір'я у дорослих особин замінюються протягом всього позагніздового сезону.

Цьому рибалці властиво складна соціальна організація. Зустрічається парами, сімейними групами, колоніями до 100 і більше пар. Кожна пара, зайнята виведенням пташенят, користується додатковою допомогою дорослих особин, кількість яких може досягати 4. Іноді помічниками стають подорослішали нащадки даної пари, які народилися в минулому році, не часто помічники сприяють абсолютно чужим особинам.

Гніздиться в обривах і схилах, іноді на відстані 1 км від водойми. Нори короткі, до 50 см, гніздова камера діаметром 24 см, заввишки 15 см. У кладці від 1 до 7 яєць (зазвичай 4-5), висиджування триває 18 днів, вигодовування — 23-26 днів.

Розповсюджено в Африці південніше і східніше пустелі Сахара. В Азії зустрічається від Туреччини, де вид поширено до узбережжя Середземного і Чорного морів, Ізраїлю, Лівану, північного Ірану, північного Іраку до центрального Афганістану і Пакистану. Ареал повністю охоплює Індію, о. Шрі-Ланка. У Китаї північний кордон доходить до підніжжя Гімалаїв, Тибету, йде уздовж долини річки Янцзи до Східно-Китайського і Південно-Китайського морів. На південь зустрічається до океанічного узбережжя Південної Азії і о. Хайнань.

• C. r. syriacus Roselaar, 1995 — Туреччина, Близький Схід, Іран
• C. r. rudis (Linnaeus, 1758) — Африка північніше (Єгипет) та південніше пустелі Сахара
• C. r. leucomelanurus Reichenbach, 1851 — Від Афганістану до західного Китаю та В'єтнаму
• C. r. travancoreensis Whistler, 1935 — південно-західна Індія
• C. r. insignis Hartert, 1910 — південний та південно-східний Китай.

• Ali, Salim: The Book of Indian Birds, 13th ed., 2002, ISBN 0-19-566523-6
• Zayed M.S. (2008) Les oiseaux de l'Egypte et du Moyen-Orient. ADCOM, Dar el Kutub, 144 p.
• Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. pp. 97, 341. ISBN 978-1-4081-2501-4.
• Woodall, P.F. (2017). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E., eds. Pied Kingfisher (Ceryle rudis). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Retrieved 25 May 2017.
• Pied Kingfisher Species text in the Atlas of Southern African Birds

1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.