Рибінська ГЕС

Будівництво Рибінської ГЕС почалося 1940-го, закінчилося 1950 року. ГЕС побудована за русловою схемою. Склад споруд ГЕС:

• руслова земляна гребля на р. Волга довжиною 524 м і висотою 27 м;
• бетонна водоскидна гребля на р. Волга;
• судноплавний двонитковий однокамерний шлюз на р. Волга;
• руслова земляна гребля на р. Шексна довжиною 470 м і висотою 35 м;
• правобережна і лівобережна земляні дамби на р. Шексна загальною довжиною 6035 м;
• будівля ГЕС на р. Шексна.

По спорудах ГЕС прокладений автодорожній перехід.

Потужність ГЕС — 356,4 МВт, середньорічна вироблення — 935 млн кВт·год. У будівлі ГЕС установлено 6 поворотно-лопаткових гідроагрегатів, що працюють при розрахунковому напорі 13,4 м: 3 гідроагрегати потужністю по 55 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 63,2 МВт, 1 гідроагрегат потужністю 65 МВт . Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію. Напірні споруди ГЕС утворюють велике Рибінське водосховище.

Рибінську ГЕС спроєктував інститут «Гідропроект».

Рибінська ГЕС працює в піковій частині графіку навантаження енергосистеми Центру. Рибінське водосховище забезпечує багаторічне регулювання стоку р. Волга, збільшуючи вироблення на нижчележачих ГЕС на Волзі. Також водосховище використовується в інтересах водного транспорту (фактично є нижній ступенем Волго-Балтійського каналу), зрошення, водопостачання, захисту від повеней і рибного господарства.

Рибінська ГЕС зіграла величезну роль в енергопостачанні країни в роки Німецько-радянської війни.

Рибінський гідроенергетичний вузол було створено, щоб вирішити завдання комплексного використання транспортних і енергетичних можливостей Верхньої Волги. Спочатку планувалося будівництво ГЕС за 14 км вище Ярославля зі значно меншими площами затоплення, з цього проєкту були розпочаті підготовчі роботи. Проте пізніше проєкт був переглянутий на користь створення більшого водосховища.

Під час будівництва було затоплено місто Молога.

Хронологія будівництва:

• 23 травня 1938 — економічною Радою РНК СРСР стверджує технічний проект Рибінського гідровузла.
• У червні 1940 — на Рибінському гідровузлі розгортаються основні роботи.
• 24 червня 1940 — перекрита Волга.
• 24 жовтня 1940 — перекрита Шексна.
• 13 квітня 1941 — почалося наповнення водосховища.
• 18 листопада 1941 — пуск першого гідроагрегату.
• 15 січня 1942 — пуск другого гідроагрегату.
• Серпень 1945 — грудень 1950 — пуск решти 4 гідроагрегатів.

Роботи з будівництва ГЕС велися під контролем НКВС з широким використанням праці ув'язнених (Волзький ВТТ, в якому було до 88,000 осіб). Пуск перших гідроагрегатів відбувався в найважчий період війни, при цьому агрегати працювали в недобудованому будинку ГЕС, а щоб його захистити від дощу і снігу, над ними було натягнуто брезентовий намет. За роки війни разом з Углицькою ГЕС рибінські енергетики виробили близько 4 млрд кВт/год електроенергії, звільнивши для потреб народного господарства 5 млн т місцевого палива. За безперебійне енергопостачання Москви у воєнний час колективу Рибінської ГЕС було передано на вічне зберігання Червоний прапор Наркомату електростанції і ЦК профспілки працівників електротехнічної промисловості.

Після закінчення війни на Рибінський ГЕС тривають роботи з добудови станції. 30 липня 1955 Рада Міністрів СРСР затвердила акт урядової комісії з прийняття в промислову експлуатацію Углицького і Рибінського гідровузлів, і було створено «Каскад ГЭС № 1 Мосэнерго». У той час потужність Рибінської ГЕС становила 330 МВт.

У 1993 р. підприємство було перетворено у ВАТ «Каскад Верхневолжских ГЭС». З 1 липня 2003 функції одноосібного виконавчого органу ГЕС були передані ВАТ «Управляющая компания Волжский гидроэнергетический каскад». Зношене обладнання ГЕС поступово замінюється, з 1998 по 2014 на Рибінський ГЕС модернізовано 3 гідроагрегати з 6, при цьому потужність ГЕС збільшилася на 26,4 МВт. Закінчення модернізації планується в 2015. 13 вересня 2007 ВАТ «ГідроОГК» оголосило конкурс на розробку проекту технічного переозброєння Рибінської ГЕС із заміною 4-х гідроагрегатів[1]. Також розглядається можливість збільшення потужності Рибінської ГЕС до 505,6 МВт з установкою двох додаткових гідроагрегатів.

• Офіційний сайт філіалу Каскад Верхньоволзьких ГЕС ВАТ «РусГидро»(рос.)
• Офіційний сайт ОАО «РусГидро»(рос.)
• Сайт інституту «Гидропроект»(рос.)
• Опис греблі Рибінського водосховища(рос.)
• Історія будівництва Рибінського гідровузла(рос.)