Ризький собор

Ризький (Домський) собор (латис. Rīgas Doms, нім. Dom zu Riga) — кафедральний собор Риги, є одним із символів міста, візитівкою країни. Будівництво собору розпочали в 1211 році. Він поклав початок романсько-готичному стилю будівництва з каменю та цегли. Головний храм Латвійської євангельсько-лютеранської церкви. Катедра лютеранського архієпископа Ризького.

Ризький (Домський) собор
56°56′57″ пн. ш. 24°06′16″ сх. д.
Тип споруди собор[1]
Розташування Рига,  Латвія
Засновник Альберт фон Буксгофден
Початок будівництва 1211
Кінець будівництва 1270
Висота 90 м
Будівельна система цегла
Стиль Готика, раннє бароко
Належність Лютеранство
Єпархія Латвійська євангельсько-лютеранська церква
Стан National architectural monument of Latviad[2]
Адреса Herdera laukums 6; Jauniela 24, (ēkas 2.–4. stāva telpās atrodas bij. Doma klostera D korpusa A gala siena); Palasta iela 2; Palasta iela 4[2]
Оригінальна назва латис. Rīgas Doms
нім. Dom zu Riga
Епонім Непорочне зачаття
Присвячення Діва Марія
Вебсайт doms.lv/index/?lang=eng
Ризький собор (Латвія)
 Ризький собор у Вікісховищі

Назва
  • Ризький собор
  • Домський собор — калька з Rīgas Doms перекладається як Ризький собор.
  • Ризький домський собор — збірна назва

Історія

Будівництво Ризького собору з монастирем було розпочато невдовзі після заснування Риги — 25 липня 1211 року відбулась церемонія освячення місця будівництва. Церква була задумана як резиденція засновника міста єпископа Альберта, якого не влаштовувала його тодішня резиденція в районі Яня сета (Іванового двору). У зведенні собору брала участь велика кількість ризьких ремісників, але керувати роботами було призначено німецьких та готландських майстрів.

Вигляд з боку входу

Єпископ Альберт так і не побачив закінчення будівництва, що тривало до середини ΧΙΙΙ століття. В хроніках говориться, що він був похований в соборі «під третім каменем, під світильником».

Після закінчення першого етапу будівництва в Ризькому соборі розмістився домський капітул (колегія вищого духовенства єпископства чи архієпископства в католицькій церкві), який активно розпочав роботу по насадженні католицтва у Латвії. В примикаючому до собору монастирі було засновано Соборну школу, де проходили навчання католицькі священики.

Після Реформації ΧVI століття собор став власністю міста. Приміщення монастиря почали використовуватись під господарські потреби, хрестова галерея і двір були обладнані під ринок, на нижньому поверсі влаштували міську бібліотеку, Соборська школа стала першим світським вищим навчальним закладом у Ризі.

Сьогодні у Ризькому соборі 2 рази на тиждень відбуваються богослужіння Лютерано-Євангелічної церкви, а також проходять концерти органної музики. В перебудованому Соборному монастирі з 1791 року знаходиться Музей історії Риги та мореплавства.

Архітектура

Першопочатково собор будувався у звичному для того часу романському стилі (його елементи можна побачити в найдавнішій вівтарній частині будівлі — масивні стіни, хрестові зводи, напівциркульні віконні арки). Однак процес будівництва затягнувся і собор був завершений стилі готики (стрільчаті арки, великі вікна, зірчасті зводи). Подальші перебудови додали в собор риси раннього бароко, пізнього романтизму, класицизму.

Свою нинішню форму собор здобув у кінці XVIII століття, в наш час[коли?] його довжина становить 87,1 м, ширина — 43,5 м, висота башти — близько 90 м.

Інтер'єр

У соборі є всесвітньовідомий орган, побудований у 1883–1884 роках фірмою «E. F. Walker & Co». Має 124 регістри, 6718 металевих та дерев'яних труб. Його звучання чутно в будь-якій частині Старої Риги.

Примітки
  1. archINFORM — 1994.
  2. Latvijas Vēstnesis — 1993.

Джерело
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.