Ришард Бервінський

Ришард Вінценти Бервінський (пол. Ryszard Wincenty Berwiński; 28 лютого 1819, Польвиця — 19 листопада 1879, Стамбул) — польський поет епохи романтизму, член Літературно-слов'янського товариства у Вроцлаві[1], перекладач (з чеської мови), фольклорист, учасник революції 1848—1849 років.

Ришард Бервінський
Ришард Вінценти Бервінський
Ришард Бервінський у Стамбулі
Народився 28 лютого 1819(1819-02-28)
Польвиця
Помер 19 листопада 1879(1879-11-19) (60 років)
Стамбул
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність поет, драматург, перекладач, славіст
Знання мов польська

Біографія

Навчався в гімназіях Лешна та Вроцлава. У 1840–1843 рр. навчався у Берліні. Після закінчення навчання подорожував Великою Польщею та займався підпільною діяльністю. 1843 року зажив у Познані, де був галицьким емісаром, який пропагував повстання та скасування кріпацтва, за що 1845 року був заарештований. З 1845 по 1847 перебував у в'язниці Нового Вісьнича, а потім перебував у в'язниці Берліна в районі Моабіт. Через ліві політичні погляди потрапив до Національного комітетута брав участь у Великопольськім повстанні і в боях у Кракові, брав участь у Слов'янському Конгресі в Празі. Також співпрацював із місцевою пресою Познані «Газета Польська».

У 1850–1851 лікарі виявили в нього нервову хворобу, яку лікували впродовж кількох років. Потім він знову переїхав до Познані та повернувся до політичної діяльності, став членом Прусського сейму. Почувши про Кримську війну подав у відставку та поїхав до Парижа, а потім до Константинополя.

1855 року, під час перебування в Константинополі, був султанським козаком дивізії Михайла Чайковського, потім після закінчення Кримської війни аж до 1871 року служив у другому полку османських драгунів. 1879 року помер знедоленим і забутим.

Пам'ять

На честь Бервінського було названо вулиці в Кракові на Азорах, в Познані, в Сьроді-Великопольській, в Бидгощі, в Слесіні, в Косцяні та площу в Каргові. Є патроном Початкової школи в Занемишлі.

Творчість

Ришард Бервінський був одним із найважливіших великопольських поетів епохи романтизму. 1836 року дебютував у журналі «Друг народу» (пол. Przyjaciel Ludu) із записами фольклору. Його твори зображали великий вплив великопольського регіоналізму, а пізніше — культуру Балканського півострова. Бервінський, разом з іншими митцями зі слов'янськими інтересами, вніс до літератури польського романтизму історичні великопольські мотиви та місця, такі як Гнезно[2], Гопло чи Крушвиця, в часи домінування прикордонних та литовських традицій (напр. у Адама Міцкевича).

Пісні
  • Богунка на Гоплі (пол. Bogunka na Gople) (1840) – пісня, в якій Богункою звали зачаровану дівчину, сестру трьох вбитих братів. Голпо було показано міфічно, подібно до твору Юліуша Словацького «Балладина». Вступ до твору представлено у вигляді пісні, яку співає слов'янський чарівник Боян (персонажа взято зі Слова о полку Ігоревім). Пісню переважно написано польським гекзаметром, за зразком роману «Конрад Валленрод». Прозу пісні багато де архаїзовано та ритмізовано.
  • Дон Жуан Познанський. Нескінченний вірш (пол. Don Juan Poznański. Poemat bez końca.) (1844) – є пародією твору Джорджа Байрона «Дон Жуан». Героєм поеми є бідний дворянин, що грає з пляшкою та картами. Твір містить численні відступи, які є ідеологічними сутичками з громадськістю та майбутніми читачами, літературні та національні міфи, а також тодішнє суспільне Великопольське життя.
  • Парабаса до „Дон Жуана Познанського”[3] (пол. Parabaza do „Don Juana poznańskiego”) (1844) – твір, подібний до твору Дон Жуан, з іронічним та критичним ставленням до польського суспільства та національних недоліків.
  • Марш у майбутнє (пол. Marsz w przyszłość) (1844) – даний вірш належить до революційної поезії. Колективний суб'єкт твору — це людська група, яка усвідомлює труднощі, але також впевнена у досягненні цілей, таких як соціальна рівність.

Публікації
  • Великі польські романи (пол. Powieści wielko-polskie), Вроцлав 1840. Цифрова версія
  • Літературознавство народної літератури з позицій історико-наукової критики (пол. Studia o literaturze ludowej ze stanowiska historycznej i naukowej krytyki), Т. 1–2, Познань 1854. Том I, Том II
  • Вибір писань (пол. Wybór pism) Цифрова версія

Примітки
  1. Encyklopedia Wrocławia. Jan Harasimowicz (red.). Wyd. III. Wrocław: Wydawnictwo Dolnośląskie, 2006, s. 914.
  2. Dawid Jung. Informacjelokalne - Piewca prastarego Gniezna. Процитовано 22 жовтня 2016.
  3. Poezye R. W. Berwińskiego. polona.pl. Процитовано 21 травня 2020.

Література
  • Marek Rezler: Sylwetki zasłużonych poznaniaków. Biogramy historyczne. W: Wielka Księga Miasta Poznania. Wyd. 1. Poznań: Dom Wydawniczy „Koziołki Poznańskie”, 1994, s. 730. ISBN 83-901625-0-4.
  • Alina Witkowska, Ryszard Przybylski: Romantyzm. Wyd. VIII - 3 dodruk. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2009, ss. 23, 439, 456-457, 478-479, 660-661, seria: Wielka Historia Literatury Polskiej. ISBN 978-83-01-13848-6.

Додаткова література
  • Wisława Knapowska, w: Polski Słownik Biograficzny. T. 1. Kraków: Polska Akademia Umiejętności – Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935, ss. 471–473. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03484-0

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.