Роберто Мангабейра Унгер

Роберто Мангабейра Унгер (нар. 24 березня 1947) — соціальний теоретик, економіст, політик і філософ (Бразилія).

Роберто Мангабейра Унгер
Народився	24 березня 1947(1947-03-24) (74 роки) Ріо-де-Жанейро, Бразилія[1]
Країна	Бразилія[2]
Діяльність	адвокат, філософ, викладач університету, економіст, політик
Alma mater	Гарвардська школа права і Федеральний університет Ріо-де-Жанейро
Знання мов	англійська[3] і португальська
Заклад	Гарвардський університет
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Партія	Democratic Labour Partyd
У шлюбі з	Tamara Lothiand
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Роберто Мангабейра Унгер

Його твори є альтернативою сучасній соціальній, політичній та економічній структурам. Він — автор понад двох десятків книг. Роберто Унгер брав активну участь у політиці Бразилії та всього світу, організовуючи просування державних і світових альтернатив.

Роберто Унгер здобув освіту на адвокатському факультеті Гарварду, в 23 роки почав викладати, а в 29 років став наймолодшим власником посади постійного професора («tenure») за всю історію Гарвардської школи права. Він викладав у багатьох представників еліти, включаючи Барака Обаму, у якого Унгер вів юриспруденцію і основи демократії. Курси Роберто Унгера відрізняє щонайширше мультидисциплінарне охоплення, що включає філософію, політику, економіку, соціальну теорію та правову думку.

З 1970 р. Унгер активно залучений до політичного життя. У 2007—2009 рр. Роберто Унгер займав посаду Міністра стратегічного планування Бразилії в адміністрації Президента Лули. Унгер розробив законодавчі та політичні програми у сферах економічного розвитку, освіти, становлення громадянського суспільства, інституційного розвитку. Він провів реформи освітньої системи та трудового законодавства Бразилії. В освіті Унгер фокусувався на розвитку пізнавальних і аналітичних навичок людини на противагу формуванню мінімуму робочих умінь, що мають попит на ринку; у трудових відносинах Унгер захищав положення різних видів тимчасових працівників. Найбільш резонансним законотворчим проектом Унгера стала повномасштабна концепція розвитку регіону Амазонки.

Філософія Унгера заснована на переконанні, що соціальний світ цілком — це творіння людства, породжене його уявою. Таким чином, право, по Унгеру, виявляється проекцією інституційного мислення, а економіка представляється як постійне поле пошуку й інновацій, на якому безперервно виникають різноманітні комбінації людських і матеріальних ресурсів.

Політичні ідеї Унгера пов'язані з концепцією пластичності суспільства: воно змінюється само, безперервно та поступово, шляхом експериментів в окремих областях, але не існує визначеного і конкретного драйвера, від якого виходять зміни. Права власності, ліберальна демократія, оплата праці для Роберто Унгера є історичними атрибутами, не пов'язаними з цілями вільної та успішної діяльності людини. У книгах він прагне пояснити явища соціальної, політичної та економічної діяльності людини і звільнити їх від прихильності до держави. Таким чином, на його думку, людина зможе реалізувати весь свій потенціал і, за його словами, «зробиться більш богоподібною». Для Унгера ринок, держава та соціальна організація не повинні зумовлюватися відомчими рішеннями, але мають бути відкритими для експериментів і перебудови в залежності від того, яка структура приносить більше повноважень людству. В більшості своїх робіт Унгер прагне запропонувати альтернативну громадську та політичну модель для звільнення людства від тиску соціальної ієрархії та подолання економічного рабства.

Унгер більш не бере участі в опозиційній політиці Бразилії, намагаючись втілити свої ідеї альтернативної держави. Він був одним із засновників Бразильської Партії демократичного руху і написав її маніфест. Він організував президентські кампанії Леонеля Бризоли та Сіро Гомеса, балотувався до палати депутатів і двічі був кандидатом у президенти.

11 грудня 2012 р. в Києві в приміщенні Національного університету «Києво-Могилянська академія» Роберто Унгер виступив із публічною лекцією на тему «Україна, Європа і ліві». Організатором лекції став громадський рух Студреспубліка.