Роберто Феррейро

У дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду «Індепендьєнте» (Авельянеда), в якій провів дев'ять сезонів, взявши участь у 221 матчі у аргентинській Прімері. За цей час гри він тричі виграв національний чемпіонат. У 1960 році він святкував перше чемпіонство, тоді лідерами команди були Рауль Бернао і Давід Асеведо, в гонитві за титулом команда обійшла «Рівер Плейт». Другий чемпіонат з «Індепендьєнте» Феррейро виграв три роки по тому, в 1963 році, коли після фінального туру команда посіла перше місце в таблиці з перевагою в два очки над «Рівер Плейт», як і три роки раніше.

Роберто Феррейро під час виступів за «Індепендьєнте». 1963 рік.

На міжнародній арені «Індепендьєнте» з Феррейро показували високі результати. Команда тренера Мануеля Джудіче перемогла в Кубку Лібертадорес 1964. «Індепендьєнте» виявився першим у груповому раунді, обійшовши перуанський «Альянса Ліма» і колумбійський «Мільонаріос», у півфіналі він здолав минулорічного переможця «Сантос» з Пеле у складі. У фіналі «Індепендьєнте» зустрівся з уругвайським «Насьйоналем». Перший матч закінчився нульовою нічиєю, матч-відповідь з мінімальним рахунком виграв «Індепендьєнте», єдиний гол забив Маріо Родрігес, ця перемога стала першою для клубу в Кубку Лібертадорес. Роберто Феррейро виходив на поле в двох останніх іграх і зробив свій внесок — його гра дозволила «Індепендьєнте» залишити ворота сухими в обох матчах фіналу. У наступному 1965 році «Індепендьєнте» виграв трофей вдруге поспіль. У фіналі його знову очікував уругвайський клуб, цього разу «Пеньяроль». Після першої перемоги з мінімальним рахунком «Індепендьєнте» зазнало поразки 3:1 у другому матчі, але за тогочасним регламентом за такого результату призначався третій матч, який аргентинська команда виграла з рахунком 4:1. Роберто Феррейро грав у всіх трьох матчах фіналу. З двома перемогами в Кубку Лібертадорес «Індепендьєнте» також мав право на участь в Міжконтинентальному кубку, але обидва рази програв переможцю Кубка європейських чемпіонів, міланському «Інтернаціонале».

Після введення в аргентинському чемпіонаті формату Апертури і Клаусури, «Індепендьєнте» завоював чемпіонство в 1967 році, також з перевагою в два очки вже над «Естудіантесом». Це була остання перемога Роберто Феррейро в чемпіонаті, оскільки по завершенні сезону він покинув клуб і приєднався до «Рівер Плейта», де грав до 1970 року. За три роки він зіграв 86 матчів за столичний клуб[1][2].

Завершив ігрову кар'єру у команді «Мільйонаріос» з Боготи, Колумбія, за яку виступав протягом сезону 1971 року, зігравши всього десять матчів.

1962 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Наступного року брав участь у чемпіонаті Південної Америки 1963 року у Болівії, в якому Аргентина посіла третє місце після господарів Болівії та Парагваю. Феррейро зіграв у двох матчах — проти Еквадору та Болівії.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у всіх чотирьох матчах з: Іспанією, Західною Німеччиною і Швейцарією у групі та у чвертьфіналі з Англією, який команда програла 0:1 і покинула турнір. Цей матч став останнім для Роберто за збірну.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 20 матчів.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1973 року, очоливши тренерський штаб клубу «Індепендьєнте» (Авельянеда), з яким того ж року виграв Міжконтинентальний кубок[3], а наступного і Кубок Лібертадорес[4].

В подальшому очолював низку посередніх аргентинських клубів, але серйозних результатів не здобував. Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Арсенал» (Саранді), головним тренером команди якого Роберто Феррейро був з 1997 по 1998 рік.

Помер 20 квітня 2017 року на 82-му році життя[5].

• Роберто Феррейро на сайті ФІФА (англ.)

• Роберто Феррейро на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Роберто Феррейро на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)