Роберт Вагнер (гауляйтер)

Роберт Генріх Вагнер, уроджений Бакфіш (нім. Robert Heinrich Wagner (Backfisch); 13 жовтня 189514 листопада 1946) — партійний і державний діяч Третього Рейху, гауляйтер (25 березня 1925 — 8 травня 1945) і рейхсштатгальтер (5 травня 1933 — 8 травня 1945) Бадена, шеф цивільного управління окупованого Ельзасу (2 серпня 1940 року — 8 травня 1945), почесний обергруппенфюрер НСКК.

Роберт Вагнер
нім. Robert Heinrich Wagner
Ім'я при народженні нім. Robert Heinrich Backfisch
Народився 13 жовтня 1895(1895-10-13)[1][2]
Ебербах, Німецька імперія
Помер 14 серпня 1946(1946-08-14)[3][1][2] (50 років)
Страсбург, Франція[3]
·вогнепальне поранення
Країна  Німеччина
Діяльність політик
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Членство Militant League for German Cultured
Посада Chief of Civil Administrationd, Рейхсштатгальтер, Minister-Presidentd, депутат рейхстагу Третього рейхуd, депутат рейхстагу Третього рейхуd, депутат рейхстагу Третього рейхуd, депутат рейхстагу Третього рейхуd, member of state parliamentd і Гауляйтер
Військове звання Обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія Gottgläubigd[4]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева
Хрест «За військові заслуги» (Баден)
За поранення (нагрудний знак)
Золотий партійний знак НСДАП
Орден крові
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»

Біографія

Роберт був другим з п'ятьох дітей в селянській родині Йоганна Петера Бакфіша і його дружини Катаріни. Сім'я була євангельська, проте, ставши дорослим, він вийшов з євангельської церкви і починаючи з кінця 1930 років позначав себе тільки як «віруючий в Бога». Після навчання в народній школі з 1910 року Роберт 3 роки навчався на вчительських курсах у Гайдельберзі, після чого вступив до Гейдельберзького педагогічного інституту.

З початком Першої світової війни припинив своє навчання в Гайдельберзі і пішов добровольцем на фронт. З 1914 по 1918 рік він воював у Фландрії, брав участь в битві при Вердені, в битві на Соммі, в битві під Лоретто, був командиром роти 110-го піхотного полку, в кінці війни отримав звання лейтенанта. За бойові заслуги відзначений численними нагородами.

У листопаді 1918 року повернувся до Німеччини, вступив в добровольчий батальйон і брав участь в придушенні революційних заворушень в Мангаймі, потім служив у рейхсвері. У 1920 році разом з полком був переведений в Тюрингію. У 1921 році взяв дівоче прізвище своєї матері Вагнер. У жовтні 1923 був відряджений до Центральної піхотної школи в Мюнхені, де познайомився з Адольфом Гітлером і Еріхом Людендорфом.

Активний учасник гітлерівського Пивного путчу. 1 квітня 1924 року Мюнхенським судом був засуджений до 15 місяців в'язниці. Звільнений достроково з урахуванням терміну проведеного в ув'язненні. 31 травня 1924 звільнений з армії в чині гауптмана. Після звільнення наприкінці 1924 року вступив у НСДАП (партквиток № 11 540), організував ортсгруппу в Ебербасі. 25 березня 1925 року призначений гауляйтером Бадена. З 27 жовтня 1929 року — член Баденського ландтагу. У жовтні 1932 року був введений до складу Імперського керівництва НСДАП, з грудня 1932 року — заступник імперського організаційного керівника НСДАП Роберта Лея і начальник Головного кадрового управління НСДАП.

З 5 березня 1933 року — депутат Рейхстагу від округу Баден. З 11 березня по 5 травня 1933 року — райхскомісар і міністр-президент Бадена. З 5 травня 1933 року — імперський намісник (рейхсштатгальтер) Бадена. З 1 вересня 1939 року — імперський комісар оборони. Після окупації німецькими військами Франції 14 липня 1940 призначений вищим представником Німеччини в Ельзасі. З 2 серпня 1940 року — начальник цивільного управління окупованого Ельзасу. На цій посаді проводив активну політику германізації Ельзасу. Одночасно був гауляйтером гау «Баден-Ельзас». 16 листопада 1942 року був призначений імперським комісаром оборони Бадена.

При наближенні військ союзників 23 листопада 1944 року залишив Страсбург. Після закінчення війни переховувався під виглядом прислуги в селянському господарстві. 29 липня 1945 року ув'язнений американцями і виданий французьким властям. 23 квітня 1946 постав перед французьким військовим судом в Страсбурзі і 3 травня за військові злочини в Ельзасі засуджений до смертної кари. Розстріляний.

Останні слова Вагнера: «Хай живе Велика Німеччина, Хай живе Адольф Гітлер, Хай живе націонал-соціалізм. Нашу велику справу знищили маленькі судді. Геть французький народ і його мстиве правосуддя. Хай живе німецький Ельзас.» (нім. Es lebe Großdeutschland, es lebe Adolf Hitler, es lebe der Nationalsozialismus. Unsere große Aufgabe hat nur kleine Richter gefunden. Nieder mit dem französischen Volk und seiner Rachejustiz. Es lebe das deutsche Elsass.).

Нагороди

Література

  • Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 69-70. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 120—121. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).
  • Залесский К.А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 82. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Вольфганг Хуг (Wolfgang Hug) «История Бадена» («Geschichte Badens»), 1998, ISBN 3-8062-1022-5, с. 326—357.
  • Лотарь Кеттенакер (Lothar Kettenacker) «Национал-социалистская политика народности в Эльзасе» («Nationalsozialistische Volkstumspolitik im Elsaß»), 1973, ISBN 3-421-01621-6.
  • Иоахим Лилла (Joachim Lilla), Мартин Дёринг (Martin Döring) «Статисты в униформе. Члены Рейхстага в 1933—1945» («Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945»). Издательство Droste, Дюссельфорф, 2004, ISBN 3-7700-5254-4.
  • Эрих Штокхорст (Erich Stockhorst) «5000 руководителей — Кто был кем в Третьем Рейхе» («5000 Köpfe — Wer war was im Dritten Reich»). Издательство Арндта, Киль 2000, ISBN 3-88741-116-1.
  • Венцель Зайболд (Wenzel Seibold) «Национал-социалистическое господство в Эльзасе и в Лотарингии в 1940—1944. Два гауляйтера в сравнении» («Nationalsozialistische Herrschaft im Elsass und in Lothringen 1940—1944. Zwei Gauleiter im Vergleich»), Мюнхен, 2011. ISBN 978-3-640-94016-5.
  • Роберт Вистрих (Robert Wistrich) «Кто был кем в Третьем Рейхе?» («Wer war wer im Dritten Reich?»), — Издательство «Книги карманного формата Фишера» («Fischer Taschenbuch Verlag»), Франкфурт-на-Майне, 1987, ISBN 3-596-24373-4.
  • Horst Ferdinand: Die Misere der totalen Dienstbarkeit – Robert Wagner (1895–1946), NSDAP-Gauleiter, Reichsstatthalter von Baden, Chef der Zivilverwaltung im Elsaß. in: Eberbacher Geschichtsblatt 91. Eberbach 1992, S. 152
  • Karl Höffkes: Hitlers politische Generale: Die Gauleiter des Dritten Reichs, Grabert-Verlag, Tübingen

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Munzinger Personen
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117103896 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — 4434 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.