Роберт Генбері Браун

Роберт Генбері Браун (англ. Robert Hanbury Brown; 31 серпня 1916 16 січня 2002) — англо-австралійський астроном і фізик, член Лондонського королівського товариства (1960) і Австралійської АН (1967).

Роберт Генбері Браун
англ. Robert Hanbury Brown
Народився 31 серпня 1916(1916-08-31)[1][2][3]
Aruvankadud, Нілгіріd, Madras Presidencyd, Британська Індія
Помер 16 січня 2002(2002-01-16)[1][2][3] (85 років)
Andover, Гемпшир, Гемпшир, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Країна  Австралійський Союз
 Велика Британія
Місце проживання Balgowlahd[4]
Діяльність фізик, астроном, викладач університету
Галузь астрономія і фізика
Alma mater Лондонський університет
Знання мов англійська
Заклад Університет Сіднея і Манчестерський університет Вікторіїd
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук Австралії і Міжнародний астрономічний союз[5]
Посада президент[6]
Нагороди

Albert A. Michelson Medald (1982)

премія Хольвекаd (1959)

медаль Г'юза (1971)

медаль Еддінгтона (1968)

Thomas Ranken Lyle Medald (1970)

ANZAAS Medald (1987)

Fellow of the Australian Academy of Scienced (1967)

член Лондонського Королівського Товариства (1960)

Освіту здобув у Брайтонському технічному коледжі й коледжі Ситі-енд-Гілдз (Лондон). У 1936—1947 займався радіотехнічними дослідженнями в різних британських військових відомствах, в 1949—1963 працював у Манчестерському університеті (з 1960 професор радіоастрономії). З 1964 — професор астрономії Сіднейського університету.

Наукові дослідження відносяться до радіоастрономії. У обсерваторії Джодрелл-бенк Манчестерського університету провів спостереження багатьох джерел космічного радіовипромінювання. Спільно з К. Гезардом в 1950 вперше виявив радіовипромінювання нормальної галактики (M31 в сузір'ї Андромеди); показав, що повне випромінювання M31 порівнянне за величиною з випромінюванням нашої Галактики, яка відноситься до того ж типу галактик. Відкрив і вивчив радіовипромінювання інших нормальних галактик. Ототожнив декілька дискретних джерел радіовипромінювання з пекулярними галактиками і залишками найновіших зірок. Спільно з Р. Дженнісоном і М. Дас Гупта запропонував новий інтерферометричний метод вимірювання розмірів протяжних радіоджерел і визначив кутові розміри деяких з них (1952). Розробив спільно з Р. К. Твіссом теорію оптичного інтерферометра інтенсивностей для вимірювання кутових діаметрів зірок. У 1956 в обсерваторії Джодрелл-бенк побудував інтерферометр інтенсивностей з дзеркалами діаметром 154 см, потім в обсерваторії Наррабрі (Новий Південний Уельс) — інтерферометр інтенсивностей з дзеркалами діаметром 6,6 м. За допомогою першого інтерферометра був успішно зміряний діаметр Сіріуса, за допомогою другого зміряні діаметри кількох десятків найяскравіших гарячих зірок, а також визначені їхні поверхневі температури і тим самим уточнена шкала температур гарячих зірок.

Президент Міжнародного астрономічного союзу (1982—1985).

Премія ім. Хольвека Французького фізичного товариства (1959), медаль А.С.Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1968), медаль Г'юза Лондонського королівського товариства (1971), ім. Лайла Австралійської АН (1971).

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.