Сіріус
Сі́ріус α Великого Пса, (лат. Sirius; давноєгипетська Сопт, або не зовсім правильно — Сотіс; аккадською назва — Как сі ді («стріла»)) — найяскравіша зоря нічного неба. Хоча її світність у 25 разів перевищує світність Сонця, вона аж ніяк не є рекордною у світі зірок — високий видимий блиск Сіріуса обумовлений його відносною близькістю. Сіріус можна спостерігати з будь-якого регіону Землі, за винятком її північних областей. Сіріус віддалений на 8,6 св. року від Сонячної системи і є однією з найближчих до нас зірок. Він є зіркою головної послідовності, спектрального класу A1.
 Сіріус у сузір'ї Великого Пса. | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Великий Пес |
| Пряме піднесення | |
| Схилення | |
| Видима зоряна величина (V) | −1,43/8,44 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | A1V/DA2 |
| Показник кольору (B−V) | 0,00/−0,03 |
| Показник кольору (U−B) | −0,05/−1,04 |
| Тип змінності | None |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | −7,6 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: −546,01 мас/р Схил.: −1223,08 мас/р |
| Паралакс (π) | 380,02 ± 1,28 мас |
| Відстань | 8,58 св. р. (2,631 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
1,47/11,35 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 2,14/0,98 M☉ |
| Радіус | 1,68/0,008 R☉ |
| Світність | 26,1/0,0024 L☉ |
| Ефективна температура | 9,900/24,790 K |
| Металічність | 1,000%/? |
| Вік | 2-3 × 108 млрд. років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD48915 |
У 1844 році Фрідріх Бессель припустив, що Сіріус являє собою подвійну зірку. У 1862 році Алван Кларк виявив зірку-компаньйона, що отримала назву Сіріус B (тут латинська літера B, оскільки компоненти зірок іменуються заголовними латинськими літерами). Видиму зірку іноді називають Сіріусом A. Дві зірки обертаються навколо загального центру мас на відстані приблизно 20 а. о. з періодом обертання, близьким до 50 років. У 1915 році астрономами з обсерваторії Маунт-Вілсон було встановлено, що Сіріус B є білим карликом (це був перший із виявлених білих карликів). Цікаво, що з цього випливає, що Сіріус B в минулому мав бути набагато масивніший Сіріуса A, оскільки він вже покинув головну послідовність у процесі еволюції.
Вік системи Сіріуса, за сучасними дослідженнями, становить приблизно 230 млн років (оцінки коливаються від 200 до 300 млн років). Спочатку система Сіріуса складалася з двох біло-блакитних зірок спектрального класу В: маса одного компонента (Сіріус-B) 5 мас Сонця, другого (Сіріус A) — 2 маси Сонця. Потім, близько 120 млн років тому, більш масивний Сіріус B прогорів і став червоним гігантом, а потім скинув зовнішню оболонку і перейшов у свій сучасний стан білого карлика
Компоненти Сіріуса
Фрідріх Вільгельм Бессель, спостерігаючи за Сіріусом і Проціоном, зауважив, що ці зірки пересуваються не прямолінійно, із чого 1844 року він зробив висновок, що обидві зірки мають невидимих компаньйонів.
31 січня 1862 року американський астроном і виробник телескопів Алван Грекхем Кларк (син Алвана Кларка), тестуючи новий 18½ дюймовий телескоп, відкрив другий компонент Сіріуса 8,30 зоряної величини. Сіріус B отримав від свого відкривача лагідну кличку — цуцик (англ. the Pup). Ця зоря є першим відкритим білим карликом, за даними телескопа Габбла її діаметр ~ 12 000 км (тобто трохи менший за Землю), а маса становить 98 % від сонячної.
Сіріус у стародавній історії
Багато давніх культур надавали особливого значення Сіріусу. Йому поклонялися в долині Нілу задовго до того, як був заснований Рим, і багато давньоєгипетських храмів були орієнтовані так, щоб світло зірки потрапляло на внутрішній вівтар. Геліактичний схід Сіріуса (перша поява зірки над горизонтом протягом року) давав змогу єгипетським жерцям точно пророкувати початок розливу Нілу.
В грецькій міфології Сіріус став собакою Оріона (або Ікарія). Греки також асоціювали Сіріус із літньою спекою: назва зірки походить від слова, що означає «спекотний день». Латинська назва Сіріуса — «Канікула» — означає «маленька собачка»; у найспекотніші літні дні, коли ця зірка з'являлася на ранковому небі, римський сенат повідомляв про перерву у роботі; звідси походить слово «канікули».
Існує кілька нерозв'язаних загадок, пов'язаних із Сіріусом. По-перше, існує припущення, що до системи Сіріуса входить третя, дуже маленька зірка, але поки що переконливих доказів цьому не виявлено (1920 року астроном Фокс заявив, що побачив третю зірку в цій системі — Сіріус С. 1995 року астрономи Бенест і Дювент підтвердили це повідомлення).
По-друге, давні записи описують Сіріус як червону зорю, хоча сьогодні він має блакитнувато-білий колір. Можливість того, що еволюційні процеси на одній із двох зірок змінили колір Сіріуса, відкидається астрономами на тій підставі, що кілька тисяч років — це занадто малий проміжок часу і в системі не спостерігається ніякої туманності, що мала б з'явитися, якби така радикальна зміна все ж відбулася. Можливим альтернативним поясненням є те, що епітет «червоний» — це всього лише поетична метафора, пов'язана з поганими знаменнями зірки. Можливо також, що сильне мерехтіння зірки, коли вона сходить (біля обрію), залишало у спостерігачів враження її червоного кольору.
Третя загадка пов'язана із припущенням, що Африканське плем'я догонів знало про невидиму зорю-компаньйона задовго до її відкриття в XIX столітті. Це припущення є джерелом різних теорій для ентузіастів НЛО і стало темою книги Роберта Темпла «Загадка Сіріуса».
Надскупчення Сіріуса
Якийсь час Сіріус вважався однією з зірок так званої рухомої групи Великої Ведмедиці. Ця група налічує 220 зірок, яких об'єднує один вік і схожий рух у просторі. Спочатку група являла собою розсіяне зоряне скупчення, проте зараз скупчення як такого не існує — воно розпалося і стало гравітаційно непов'язаним[1]. Так, до цього скупчення належать більшість зірок астеризму Великий Ківш у Великій Ведмедиці. Однак згодом вчені дійшли до висновку, що це не так — Сіріус значно молодший, ніж це скупчення, і не може бути його представником[2].
Одночасно вчені висунули припущення, що Сіріус, поряд із зірками β Візничого, Геммою (α Північної Корони), β Чаші, Курсою (β Ерідана) і β Змії, може бути представником гіпотетичного надскупчення Сіріуса[3]. Це скупчення — одне з трьох великих зоряних скупчень (якщо воно дійсно існує), розташованих у межах 500 св. років від Сонця. Інші такі скупчення — Гіади і Плеяди[4].
Примітки
- Hartmut Frommert, Christine Kronberg. (26 апреля 2003). The Ursa Major Moving Cluster, Collinder 285 (англ.). SEDS. Архів оригіналу за 20 грудня 2007. Процитовано 22 ноября 2007.
- Jeremy R. King, Adam R. Villarreal, David R. Soderblom, Austin F. Gulliver, Saul J. Adelman (2003). Stellar Kinematic Groups. II. A Reexamination of the Membership, Activity, and Age of the Ursa Major Group. Astronomical Journal (англ.) 15 (4): 1980—2017. doi:10.1086/368241. Процитовано 22 ноября 2007.
- Olin J. Eggen. // Astronomical Journal. — Т. 104. — С. 1493—1504. — DOI:.
- Olano C. A. // The Astronomical Journal. — Т. 121. — С. 295—308. — DOI:.
Джерела
- Зимовий трикутник
- І. Климишин «Перлини зоряного неба».
Посилання
- Сіріус // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Зоря Сіріус
| 88 сучасних сузір'їв |
| Андромеда • Близнята • Велика Ведмедиця • Великий Пес • Візничий • Вітрила • Вовк • Водолій • Волопас • Волосся Вероніки • Ворон • Геркулес • Гідра • Годинник • Голуб • Гончі Пси • Дельфін • Діва • Дракон • Ерідан • Єдиноріг • Жертовник • Живописець • Жираф • Журавель • Заєць • Змієносець • Змія • Золота Риба • Індіанець • Кассіопея • Кит • Кіль • Козоріг • Компас • Корма • Косинець • Лебідь • Лев • Летюча Риба • Лисичка • Ліра • Мала Ведмедиця • Малий Кінь • Малий Лев • Малий Пес • Мікроскоп • Муха • Насос • Овен • Октант • Орел • Оріон • Павич • Пегас • Персей • Південна Гідра • Південна Корона • Південна Риба • Південний Трикутник • Південний Хрест • Північна Корона • Піч • Райський Птах • Рак • Риби • Рись • Різець • Секстант • Сітка • Скорпіон • Скульптор • Столова Гора • Стріла • Стрілець • Телескоп • Телець • Терези • Трикутник • Тукан • Фенікс • Хамелеон • Центавр • Цефей • Циркуль • Чаша • Щит • Ящірка |