Робуста (вид кави)

Близько 30% кави, що вирощується в світі, є робустою.[3] Її вирощують здебільшого у В'єтнамі, куди наприкінці ХІХ століття потрапили французькі колоністи; вирощують робусту також в Індії, Африці та Бразилії, де вона відома також під назвою conilon.[4][5] Не так давно В'єтнам, що виробляє більшу частину обсягів робусти, став найбільшим експортером зерен робусти в світі, охоплюючи більше 40% від загальносвітового її виробництва. Далі йдуть Бразилія (25% світового виробництва), Індонезія (15%), Індія (6%) та Уганда (4,5%).[6] Бразилія й досі залишається найбільшим виробником кави в світі, продукуючи третину її світових обсягів, більше 70% виробленої в Бразилії кави є арабікою.[7][8]

За робустою досить легко доглядати, до того ж вона має більші врожаї, ніж арабіка, тому виробляти її дешевше.[9] Напій із зерен робусти має міцний та насичений смак, проте зазвичай він більш гіркий, ніж арабіка, через високий вміст піразину; аромат робусти можна охарактеризувати як землистий.[10][11] Арабіка має м'якіший смак, більшу кислотність та багатший аромат, тому часто перевага надається саме їй; виробництво робусти довгий час не було в пріоритеті, зерна її не милися, через що смак робусти був жорсткішим.[12][13][14] Однак міцний аромат може бути привабливим у кавових сумішах — він додає їм міцності та «завершеності», особливо це помітно в італійській кавовій культурі; ретельно оброблені та вимиті зерна робусти можуть бути високоякісними та більш м'якими на смак, ніж зерна арабіки не дуже високої якості.[14] Відбірні зерна робусти входять до складу традиційних кавових сумішей для приготування італійського еспресо (їхня частка становить близько 10—15%), завдяки їм напій має більш повний смак та щільнішу пінку («крема»). Робуста застосовується також як стимулятор, сечогінний засіб, антиоксидант, жарознижувальний засіб; корисним є її застосування при спастичній астмі.[15][16]

Цвітіння робусти

Робуста є різновидом покритонасінних родини маренових. Науковці часто ідентифікують рослину як Coffea canephora, хоча вона широко відома під синонімом Coffea robusta. Назва Coffea canephora має два основних варіанти — C. c. robusta і C. c. nganda.[1] Дерева мають дрібну кореневу систему, ростуть як у вигляді дерев висотою близько 10 м, так і у вигляді чагарників. Цвітуть нерегулярно. Плоди («вишні») мають овальну форму; період дозрівання плодів становить близько 10—11 місяців. Дерева робусти дають більший врожай, ніж арабіка, містять більше кофеїну — 2,7%, тоді як у арабіці його частка становить 1,5%[17] — та менше цукру (3—7%, тоді як у арабіці — 6—9%).[18] Робуста менш чутлива до захворювань та шкідників, ніж арабіка,[19] тому не потребує надто активного застосування пестицидів і гербіцидів.

Робуста походить із заліснених височин Ефіопії, росте у Західній та Центральній Африці від Ліберії до Танзанії та на південь до Анголи. До 1897 робуста не визнавалася окремим різновидом кавового дерева[20] — її виокремили лише через більш ніж сто років після арабіки.[21][22] Дерева робусти були помічені також на Борнео, у Французькій Полінезії, Коста-Риці, Нікарагуа, Ямайці та на Малих Антильських островах.[23]

• Робуста
• Арабіка

• Робуста у В'єтнамі (англ.)
• Відмінності між арабікою та робустою (англ.)