Роготченко Олексій Петрович

Роготченко Олексій Петрович
О.П. Роготченко. 1940-і роки
Ім'я при народженні Роготченко Олексій Петрович
Народився 23 лютого 1919(1919-02-23)
с. Великі Кринки (с. Бетяги), Глобинський район Полтавської області
Помер 27 грудня 2005(2005-12-27) (86 років)
Київ
Громадянство УРСР,  Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Ніжинський педагогічний інститут
Мова творів українська, російська
Роки активності з 1948
Напрямок пригодницький роман
Жанр проза
Magnum opus фантастика "Де ти, плането Веселкова?"

Рого́тченко Олексі́й Петро́вич, (23 лютого 1919, с. Великі Кринки (с. Бетяги) Глобинського району Полтавської області 27 грудня 2005, Київ) — український письменник, член Спілки письменників України (1972). Головний редактор журналу Радуга у 1988-1995 роках.[1].

Життєпис

Народився 23 лютого 1919 року в селі Бетяги (що нині увійшли до складу с. Великі Кринки Глобинського району на Полтавщині) в селянській родині. Батьки письменника були заможними господарями, але наприкінці 1929 року, коли розпочалася колективізація, віддали землю у колгосп, і вся родина виїхала до Бурят-Монгольської АРСР.

Згодом Олексій Петрович повернувся в Україну. Деякий час навчався у Харківському університеті (з 1938 по 1941 рік) на одному курсі з письменником Олесем Гончаром, з яким вони мешкали в одній кімнаті гуртожитку і підтримували все життя дружні стосунки. Про це свідчать його спогади, занотовані сином у книзі О.О. Роготченко. «Мистецтвознавство: Роздуми і життя»[2]

Другу світову війну пройшов у жорстоких боях за визволення батьківщини. Був редактором дивізійної газети. Нагороджений орденами і медалями. Військове лихоліття, подвиг народу на війні, трудове відродження України стали темами перших художніх і публіцистичних книжок Олексія Роготченка.

У повоєнний час Олексій Петрович успішно закінчив історичний факультет Ніжинського педагогічного інституту (1955).[3].

Кілька років Олексій Петрович працював кореспондентом газети «Известия» у Бурятській АРСР, кореспондентом «Комсомольської правди».

З 1965 року О. П. Роготченко був заступником головного редактора журналу Радуга, у 1988-1995 роках — головним редактором.[1].

У 1972 вступив до Спілки письменників України (спочатку Спілки письменників СРСР) як автор романів і численних нарисів. Писав українською і російською мовами.

Письменник помер 27 грудня 2005 року, похований в м. Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди

  • Орден Вітчизняної війни другого ступеню[4].
  • Орден Червоної Зірки[5].
  • Почесна Грамота Ради міністрів,
  • Орден «Знак Пошани»
  • Грамота Президії Верховної Ради України.[6].

Творчість

Провідною темою ранньої творчості О. Роготченка була Друга світова війна, у якій він брав участь. Перша книга автора вийшла у 1948 році під назвою «Скала Дашнева», присвячена подвигу народу на війні. Згодом трудове відродження України стало темамою художніх і публіцистичних книжок. Особливий творчий злет автора припадає на період праці у київському журналі «Радуга» . Виходить його збірка повістей і оповідань «Нехай завжди буде сонце», через рік — «Бійці пішли на завдання». Згодом виходять у світ книжки «Червоні айстри» (1970), «Коли квітнуть мімози» (1971), «Ранок у Саянах» (1977), «Поверайтеся, журавлі» (1979). Кількома виданнями вийшов нарис «Уманське диво» (на рос.) У 80-х роках пише ще кілька книг: «А небо залишається блакитним» (1984), «Щедрої душі людина» (1985).

Письменник із захопленням описував історію українських ландшафтних парків, красу природи, побачену у подорожах. Писав гостросюжетні пригодницькі і фантастичні твори. Загалом О.Роготченко став автором 12 романів, сотень повістей та начерків.

Вибрані твори

  • Роготченко А. П. , Корнейко А. Где ты, планета Радужная? : фантаст. повесть / А. П. Роготченко, А. И. Корнейко. — К. : Український письменник, 1993. — 42 с.[7].
  • Роготченко А. П. Когда погиб Милован: роман / А. П. Роготченко, А. И. Корнейко. — К. : Политиздат Украины, 1990. — 298 с.
  • Роготченко А. П. Рота / А. П. Роготченко. — К. : Радянський письменник, 1974. — 246 с.
  • Роготченко А. П. Уманское чудо: [О Софиев. парке] / А. П. Роготченко. — 2-е изд., перераб. и доп. — К. : Будівельник, 1980. — 96 с.
  • Роготченко А. П. Уманское чудо: Софиевка: [фотоальбом] / А. П. Роготченко. — К. : Реклама, 1977. — 119 с.
  • Роготченко А. П. Утро в Саянах: повесть и рассказы / А. П. Роготченко. — К. : Радянський письменник, 1977. — 232 с.
  • Роготченко О. П., Будник М. К. Сад на заклятих скелях (Заремба). К.: Молодь.1970[8]

Сім'я

Перша дружина мистецтвознавиця Стрелова Зоя Костянтинівна (нар. 1927);син  — доктор мистецтвознавства Роготченко Олексій Олексійович (нар. 1954); онук  —художник Роготченко Костянтин Олексійович (нар. 1989).[9]

Друга дружина — Роготченко Інна Семенівна (нар. 1936); донька  — Роготченко Ірина Олексіївна (1964-2019).

Примітки

Джерела

  • Олексій Петрович Роготченко: [23.02.1919-2005) Некролог // Літературна Україна. — 2006. — 26 січ. — С. 2.
  • Григор'єв В. Роде наш прекрасний: історія Глобинського району в особах. — Полтава, 2007. — С. 356—357.

Посилання

  • Світ бібліографа. Роготченко Олексій Петрович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.