Родольфо Волш

Родольфо Хорхе Волш народився 9 січня 1927 року на фермі у місті Ламарке, провінція Ріо-Негро, Аргентина, у родині ірландських іммігрантів у третьому поколінні. Після отримання початкової освіти, у 1941 році він переїхав до Буенос-Айреса, щоб відвідувати середню школу. В університеті почав вивчати філософію, але зрештою покинув навчання. Змінив ряд професій, серед яких офісний працівник м'ясокомбінату, робітник, посудомийник, продавець антикваріату, мийник вікон. У віці 18 років почав працювати коректором у газеті.

У 1951 році Волш почав працювати у виданнях «Leoplán» і «Vea y Lea». У 1953 році він отримав Муніципальний приз у літературі Буенос-Айреса за книгу оповідань «Варіації червоного» (ісп. Variaciones en Rojo).

Після зустрічі з тими, хто вижив у різанині Хосе Леона Суареса, Волш написав книгу про цю подію. Спочатку «Операція Різанина» була опублікована у травні–липні 1957 року у вигляді серії статей у журналі «Mayoría» з підзаголовком «Книга без видавця»[1]. Потім статті перевидалися у вигляді книги. «Операція Різанина» вважається першим романом у жанрі журналістського розслідування, випередивши роман Трумена Капоте «З холодним серцем» на дев'ять років.

У період між 1944 і 1945 роками Волш був членом Націоналістичного визвольного альянсу (ісп. Alianza Libertadora Nacionalista), угруповання, яке через кілька років він назвав нацистським[2][3]. Підтримує Визвольну революцію, що скидає демократичний уряд Хуана Домінго Перона, але вже у 1956 критикує встановлену військову диктатуру президента Арамбуру.

Не бувши прихильником Перонізму, у жовтні 1956 року Волш пише в місячному випуску «Leoplán» статтю «Тут вони закрили очі», присвяту морським авіаторам, які померли під час Визвольної революції[4].

У 1959 році він відвідав Кубу, де зі своїми колегами і земляками Хорхе Рікардо Масетті, Рогеліо Гарсіа Лупо та колумбійським письменником Габрієлем Гарсією Маркесом заснував агенцію «Пренса Латіна». Повернувшись до Аргентини, він працював у журналах «Primera Plana» і «Panorama». Під час диктатури Онганії він заснував тижневик об'єднання «CGTA» (ісп. Confederación General del Trabajo de los Argentinos), яким керував між 1968 і 1970 роками, і який після рейду і затримання Раймундо Онґаро почав видаватися підпільно. Протягом 1972 року він писав для тижневика «Semanario Villero», а з 1973-го у щоденному «Noticias».

До середини 1970-го Волш приєднується до Peronismo de Base, політичного відгалуження Пероністських збройних сил (ісп. Fuerzas Armadas Peronistas), лівого крила пероністів, які в 1973 році об'єдналася з Монтонерос. Родольфо Волш відігравав ключову роль у зборі важливої інформації для Департаменту інформації та розвідки військового секретаріату Монтонерос[5]. У 1974 році у Волша з'являються суперечності з Монтонерос. Він наполягає на припиненні ведення партизанською боротьби, організації масового опору за участі населення та застосуванні зброї лише для захисту життя і свободи[6].

У 1976 році у відповідь на цензуру, накладену військовою диктатурою, Волш створив підпільне інформагентство «ANCLA» та систему персонального розповсюдження інформації «Інформаційну мережу»[7].

29 вересня 1976 року донька Волша, Марія Вікторія, загинула у віці 26 років в результаті сутички з армією. Того ж року у Мендосі був убитий його друг Франсиско Урондо.

25 березня 1977 року, через день після публікації «Відкритого листа письменника військовій хунті» (ісп. Carta Abierta de un Escritor a la Junta Militar), на перехресті вулиць Сан-Хуан й Ентре-Ріос у Буенос-Айресі, група солдатів зупинила Волша з вимогою здатися. Волш почав чинити опір, почалася стрілянина, в результаті якої Родольфо Волша смертельно поранили з кулемета[8]. 26 жовтня 2005 року було заарештовано дванадцять військовослужбовців, підозрюваних у причетності до вбивства Волша[9].

• «Diez cuentos policiales» (1953)
• «Variaciones en rojo» (1953)
• «Antología del cuento extraño» (1956)
• «Operación Masacre» (1957)
• «La granada» (1965, teatro)
• «La batalla» (1965, teatro)
• «Los oficios terrestres» (1965)
• «Un kilo de oro» (1967)
• «¿Quién mató a Rosendo?» (1969)
• «Un oscuro día de justicia» (1973)
• «El caso Satanovsky» (1973)
• «Los oficios terrestres» (1986)
• «Cuento para tahúres y otros relatos policiales» (1987)
• «Ese hombre y otros papeles personales» (1995)

Про Родольфо Волша знято документальний фільм «Операція Волш» (2000), за який його режисери Густаво Гордільйо і Габріель Маріотто отримали низку нагород.

2012 року на честь 35-ї річниці вбивства Волша було відкрито інсталяцію «Відкритий лист письменника Військовій Хунті» у Меморіалі прав людини у Буенос-Айресі.

2013 року влада Буенос-Айреса перейменувала станцію Ентре-Ріос лінії E метрополітену Буенос-Айреса на честь Родольфо Волша. Саме поблизу цієї станції письменника було вбито. Також іменем Волша названо школи у м. Буенос-Айресі, Флоренсіо-Варела, Мар-дель-Платі, Адольфо-Гонсалес-Чавесі, Кордові, Ла-Платі.

• McCaughan, Michael (2002). True Crimes: Rodolfo Walsh, the Life and Times of a Radical Intellectual. London: Latin American Bureau. ISBN 1-899365-43-5.
• McCaughan, Michael (2000). True Crime: Rodolfo Walsh and the Role of the Intellectual in Latin American Politics. Latin America Bureau. ISBN 1-899365-43-5.
• Маркес, Габрієль Гарсія (1974). Rodolfo Walsh, el hombre que se adelantó a la CIA. Revista Alternativa (124).

• Родольфо Волш (ісп.)
• Відкритий лист військовій хунті (ісп.)
• Rodolfo Walsh Investigation group (ісп.)
• Stephen Phelan (28 жовтня 2013). Rodolfo Walsh and the Struggle for Argentina. Boston Review.