Метрополітен Буенос-Айреса

Метрополітен Буенос-Айреса (ісп. Subte de Buenos Aires) — система ліній метрополітену в Буенос-Айресі, столиці Аргентини. Перша лінія метро була відкрита 1913 року і, таким чином, була першою у Південній Америці і Південній півкулі.

Метрополітен Буенос-Айреса
Subte de Buenos Aires
Опис
Країна  Аргентина
Місто Буенос-Айрес
Дата відкриття 1 грудня 1913
Щоденний пасажиропотік 1,2 млн осіб (2018)[1]
Річний пасажиропотік 338,9 млн осіб (2018)[1]
Сайт www.sbase.com.ar
Власник Метрополітен Буенос-Айреса
Оператор Метрополітен Буенос-Айреса
Маршрутна мережа
Кількість ліній 6
Кількість станцій 90
Довжина мережі 56,7 км
Рухомий склад
Кількість вагонів 565 (2013)
Основні типи рухомого складу Buenos Aires Underground rolling stockd
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Схема маршрутів

 Метрополітен Буенос-Айреса
Subte de Buenos Aires
у Вікісховищі

Історія

Спорудження метро (1912)
Вікторіно де ла Пласа на відкритті метро

Обговорення спорудження системи підземного транспорту у Буенос-Айресі розпочалося наприкінці XIX ст., оскільки трамваї, які функціонували у місті з 1870 року, були перевантажені.

1909 року міська рада Буенос-Айреса підписала контракт з Англо-Аргентинською трамвайною компанією (CTAA) на спорудження і експлуатацію впродовж 80 років трьох ліній метрополітену:

Компанія збудувала лише одну лінію. Перша лінія метро, яка проходила від Травневої площі до площі Місерере, була відкрита 1 грудня 1913 року. 1 квітня 1914 року лінію було добудовано до станції Ріо-де-Жанейро, а 1 липня — до будівлі Першої хунти.

1912 року компанія Lacroze Hermanos здобула право на спорудження другої лінії метро, яка нині називається B. Лінію було відкрито 17 жовтня 1930 року.

1933 року Іспано-американська компанія громадських робіт і фінансів (CHADOPYF) почала будівництво решти ліній метрополітену.

З 1939 року метрополітен був у віданні Транспортної корпорації міста Буенос-Айреса, з 1952 року — Головної адміністрації транспорту Буенос-Айреса, з 1963 року — установи Метрополітен Буенос-Айреса.

1994 року за рішенням тодішнього президента Карлоса Сауля Менема метрополітен було віддано у концесію фірмі Metrovías S.A.

Режим роботи

Вхід на станцію Травнева площа
Вхід на станцію Трибунал

З 1913 року метрополітен Буенос-Айреса працював до першої години ночі з перервами між потягами у 4 хвилини. Цей режим роботи зберігався до 1994 року, коли метро було приватизоване. Новий власник змінив час роботи, мотивуючи це тим, що йому необхідний час для модернізації ліній. Проте після ремонту колишній графік роботи метрополітену так і не повернули, і зараз він закривається об одинадцятій вечора і відкривається о п'ятій ранку[2].

Лінії метрополітену

Метрополітен Буенос-Айреса складається з шести ліній, названих латинськими літерами і кольорами, які мають загальну довжину 56,7 км. Уся мережа є повністю підземною. Також проектуються три нових лінії. Разом з ними довжина шляхів метрополітену буде становити 75 км і буде містити 127 станцій.

Існуючі лінії
Лінія Колір Відкриття
Перша черга
Сьогодні Довжина,
км
Станції Пасажирів
на день**[3]
Лінія A Блакитний 1913 Травнева площа — площа Місерере Травнева площа — Сан-Педріто 9,8 18 307 188
Лінія B Червоний 1930 Кажао — ім. Федеріко Лакросе ім. Леандро Н. Алема — ім. Х. М. Росаса 11,9 17 412 882
Лінія C Синій 1934 Констітусьйон — Карлос Пеллегріні Констітусьйон — Ретіро 4,4 9 338 618
Лінія D Зелений 1937 Флорида — Трибунал Кафедральний собор — Тукуманський конгрес 11,0 16 440 384
Лінія E Фіолетовий 1944 Констітусьйон — ім. Генерала Уркіси Ретіро — площа Віце-королів 12 18 135 549
Лінія H Жовтий 2007 Онсе — Касерос Факультет права — Шпиталь 8,8 12 23 853
**на квітень 2009.
Лінії, які планують збудувати[4]
Лінія Колір Відкриття
Перша черга
Довжина,
км
Станції
Лінія F Вишневий Невідомо Констітусьйон — пл. Італії* 8,6* 13*
Лінія G Невідомо Невідомо Ретіро — ім. Доблесного Сіда* 12,5[5] 15
Лінія I Помаранчевий Невідомо пл. Італії — Парк Чакабуко* 6,6* 9*
*Згідно з додатком I закону № 670.

Станції

Станції, позначені сірим, ще не добудовані


Лінія A

Травнева площа — Сан-Педріто

  • Травнева площа
  • Перу
  • П'єдрас
  • Ліма
  • Саенс Пенья
  • Конгрес
  • Паско
  • Альберті
  • Площа Місерере
  • Лорья
  • Кастро Баррос
  • Ріо-де-Жанейро
  • Акойте
  • Перша Хунта
  • Пуан
  • Карабобо
  • Пл. Сан Хосе де Флорес
  • Сан-Педріто


Лінія B

Леандро Н. Алем — Хуан Мануель де Росас

  • Леандро Н. Алем
  • Флорида
  • Карлос Пеллегріні
  • Уругвай
  • Кальяо
  • Пастер-AMIA
  • Пуейрредон
  • Карлос Гардель
  • Медрано
  • Анхель Гальярдо
  • Малабья — Освальдо Пульєсе
  • Доррего
  • Федеріко Лакросе
  • Тронадор
  • Де Лос Інкас — Парке Час
  • Ечеверрія
  • Хуан Мануель де Росас


Лінія C

Ретіро — Констітусьйон

  • Ретіро
  • Генерал Сан-Мартін
  • Лавальє
  • Північна Діагональ
  • Травнева вулиця
  • Морено
  • Індепенденсья
  • Сан-Хуан
  • Констітусьйон


Лінія D

Собор — Тукуманський конгрес

  • Кафедральний собор
  • 9 липня
  • Трибунал
  • Кальяо
  • Факультет медицини
  • Пуейрредон
  • Агуеро
  • Бульнес
  • Скалабріні Ортіс
  • Площа Італії
  • Палермо
  • Міністр Карранса
  • Ольєрос
  • Хосе Ернандес
  • Хураменто
  • Тукуманський конгрес


Лінія E

Ретіро — Пл. Віце-королів

  • Ретіро
  • Каталінас
  • Поштамт
  • Болівар
  • Бельграно
  • Індепенденсья
  • Сан-Хосе
  • Ентре-Ріос — Родольфо Волш
  • Пічінча
  • Жужуй
  • Генерал Уркіса
  • Боедо
  • вул. Ла-Плата
  • Хосе Марія Морено
  • Еміліо Мітре
  • Чудотворна медаль
  • Варела
  • пл. Віце-королів — Ева Перон


Лінія H

Факультет права — Шпиталь

  • Факультет права
  • Лас-Ерас
  • Санта-Фе — Карлос Хаурегі
  • Кордова
  • Коррієнтес
  • Онсе
  • Венесуела
  • Умберто I
  • Інклан — Мечеть Аль-Ахмад
  • Касерос
  • Парк патриціїв
  • Шпиталь
  • Саенс

Пересадки

Станція Умберто І
Станція Лос Інкас
Станція Пуан

Перші три лінії метрополітену Буенос-Айреса A, B і C не перетиналися між собою. Після побудови Лінії D стали можливими пересадки за додаткову плату. З 1 червня 1956 року усі пересадки безкоштовні.

У мережі можливі такі пересадки:

  • Лінія A:
    • На станції Перу: на лінії D і E.
    • На станції Ліма: на лінію С.
    • На станції пл. Місерере: на лінії H.
  • Лінія B:
    • На станції Карлос Пеллегріні: на лінії D і C.
    • На станції Пуейрредон: на лінію H.
    • На станції Леандро-Н-Алем: на лінію Е
  • Лінія C:
    • На станції Північна діагональ: на лінії D і B.
    • На станції Травнева вулиця: на лінію A.
    • На станції Індепенденсья: на лінію E.
    • На станції Ретіро: на лінію Е
  • Лінія D:
    • На станції Кафедральний собор: на лінії A і E.
    • На станції 9 липня: на лінії B і C.
    • На станції Пуейрредон: на лінію H.
  • Лінія E:
    • На станції Болівар: на лінії A і D.
    • На станції Індепенденсья: на лінію C.
    • На станції Жужуй: на лінію H.
    • На станції Ретіро: на лінію C.
    • На станції Коррео Сентраль: на лінію B.
  • Лінія H:
    • На станції Коррієнтес: на лінію B.
    • На станції Онсе: на лінію A.
    • На станції Умберто I: на лінію E.
    • На станції Санта-Фе: на лінію D.

Оплата

Жетон
Магнітна картка на 10 поїздок

Перші квитки на метро були аналогічними до тих, що використовувалися у трамваях того часу. Їх перевіряли на вході на станцію і забирали на виході. З відкриттям другої лінії метро (В) у 1930-х роках на вході поставили турнікети, що приймали звичайні монети, які були в обігу. Згодом ця система оплати була замінена жетонами (ісп. cospel), які ввели 4 січня 1962 року. 16 вересня 2000 року були введені магнітні картки Subtepass і безконтактні картки Subtecard. Деякий час жетони і картки співіснували. З повним переходом на картки турнікети були демонтовані. Єдиним способом оплати проїзду у метро Буенос-Айреса з 2016 року є безконтактні картки SUBE.

Проїзд у метро Буенос-Айреса коштує 7 песо 50 сентаво[6]. Учні середніх шкіл і студенти мають право купувати проїзний за пільговою вартістю. Пенсіонери мають право на безкоштовний проїзд у будні з 05:30 до 08:00, з 10:00 до 17:00 і з 19:00 до 23:30, а також у свята і вихідні, за умови отримання спеціального проїзного. Школярі мають право на пільговий проїзд у будні до 15:00, за умови що вони отримали спеціальний проїзний і вдягнені у шкільну форму. Безкоштовно пересуватися у метро можуть інваліди за умови отримання спеціального проїзного[7].

Рухомий склад

Загалом рухомий склад метро Буенос-Айреса налічує 645 одиниць, зокрема[8]:

  • З 1980-х років у метрополітені Буенос-Айреса почали використовувати машини Fiat Materfer аргентинського виробництва. Спочатку вони експлуатувалися на лінії D, потім на лінії Е, а на початку 1990-х їх знову повернули на лінію D. Зараз ці машини використовуються на лініях D і А.
  • 1995 року було закуплено 128 потягів Mitsubishi для лінії В
  • На лінії С їздять машини, які вироблені у японському місті Нагоя. До того з 1930-х років використовувалися німецькі Siemens/Orenstein & Koppel.
  • На лінії Н використовуються машини Siemens
  • На лінії D поряд з Fiat Materfer використовують потяги Alstom, які виготовляють у місті Ла-Плата
  • До 2013 року на лінії А використовувалися 95 бельгійських La Brugeoise 1913 року виробництва[9]
Серія Рік виробництва Країна виробництва Лінія
CNR Citic 2009-2018  КНР
Fiat Materfer 1980-1988  Аргентина
CAF 6000 1998  Іспанія
Nagoya 5000 1980-1990 Японія
Alstom 100 2001-2009  Бразилія,  Аргентина
Alstom 300 2015-2019  Бразилія
Mitsubishi 500 1954 Японія
CAF General Electric Española 1963  Іспанія

Цікаві факти

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.