Метрополітен Буенос-Айреса

Спорудження метро (1912)

Вікторіно де ла Пласа на відкритті метро

Обговорення спорудження системи підземного транспорту у Буенос-Айресі розпочалося наприкінці XIX ст., оскільки трамваї, які функціонували у місті з 1870 року, були перевантажені.

1909 року міська рада Буенос-Айреса підписала контракт з Англо-Аргентинською трамвайною компанією (CTAA) на спорудження і експлуатацію впродовж 80 років трьох ліній метрополітену:

• від Травневої площі до будівлі Першої хунти (нині лінія А)
• від Констітусьйон до Ретіро (нині лінія С)
• від Травневої площі до Палермо (нині лінія D)

Компанія збудувала лише одну лінію. Перша лінія метро, яка проходила від Травневої площі до площі Місерере, була відкрита 1 грудня 1913 року. 1 квітня 1914 року лінію було добудовано до станції Ріо-де-Жанейро, а 1 липня — до будівлі Першої хунти.

1912 року компанія Lacroze Hermanos здобула право на спорудження другої лінії метро, яка нині називається B. Лінію було відкрито 17 жовтня 1930 року.

1933 року Іспано-американська компанія громадських робіт і фінансів (CHADOPYF) почала будівництво решти ліній метрополітену.

З 1939 року метрополітен був у віданні Транспортної корпорації міста Буенос-Айреса, з 1952 року — Головної адміністрації транспорту Буенос-Айреса, з 1963 року — установи Метрополітен Буенос-Айреса.

1994 року за рішенням тодішнього президента Карлоса Сауля Менема метрополітен було віддано у концесію фірмі Metrovías S.A.

• 
  Мережа метрополітену на 1955 рік.
• 
  Метро на 1966 рік, добудова лінія E
• 
  Метро на 1987 рік
• 
  Метро у 2003-2007 роках, добудована лінія B
• 
  Метро на 2008 рік, відкрито першу чергу лінії H
• 
  Метро на 2010 рік, добудовано лінію H
• 
  Метро на 2016 рік, подовжено існуючі лінії
• 
  План розвитку метро з розбудовою ліній A, B, H і E
• 
  Довгостроковий план розвитку метро

Вхід на станцію Травнева площа

Вхід на станцію Трибунал

З 1913 року метрополітен Буенос-Айреса працював до першої години ночі з перервами між потягами у 4 хвилини. Цей режим роботи зберігався до 1994 року, коли метро було приватизоване. Новий власник змінив час роботи, мотивуючи це тим, що йому необхідний час для модернізації ліній. Проте після ремонту колишній графік роботи метрополітену так і не повернули, і зараз він закривається об одинадцятій вечора і відкривається о п'ятій ранку[2].

Метрополітен Буенос-Айреса складається з шести ліній, названих латинськими літерами і кольорами, які мають загальну довжину 56,7 км. Уся мережа є повністю підземною. Також проектуються три нових лінії. Разом з ними довжина шляхів метрополітену буде становити 75 км і буде містити 127 станцій.

Станції, позначені сірим, ще не добудовані

Станція Умберто І

Станція Лос Інкас

Станція Пуан

Перші три лінії метрополітену Буенос-Айреса A, B і C не перетиналися між собою. Після побудови Лінії D стали можливими пересадки за додаткову плату. З 1 червня 1956 року усі пересадки безкоштовні.

У мережі можливі такі пересадки:

• Лінія A:
  • На станції Перу: на лінії D і E.
  • На станції Ліма: на лінію С.
  • На станції пл. Місерере: на лінії H.
• Лінія B:
  • На станції Карлос Пеллегріні: на лінії D і C.
  • На станції Пуейрредон: на лінію H.
  • На станції Леандро-Н-Алем: на лінію Е
• Лінія C:
  • На станції Північна діагональ: на лінії D і B.
  • На станції Травнева вулиця: на лінію A.
  • На станції Індепенденсья: на лінію E.
  • На станції Ретіро: на лінію Е
• Лінія D:
  • На станції Кафедральний собор: на лінії A і E.
  • На станції 9 липня: на лінії B і C.
  • На станції Пуейрредон: на лінію H.
• Лінія E:
  • На станції Болівар: на лінії A і D.
  • На станції Індепенденсья: на лінію C.
  • На станції Жужуй: на лінію H.
  • На станції Ретіро: на лінію C.
  • На станції Коррео Сентраль: на лінію B.
• Лінія H:
  • На станції Коррієнтес: на лінію B.
  • На станції Онсе: на лінію A.
  • На станції Умберто I: на лінію E.
  • На станції Санта-Фе: на лінію D.

Жетон

Магнітна картка на 10 поїздок

Перші квитки на метро були аналогічними до тих, що використовувалися у трамваях того часу. Їх перевіряли на вході на станцію і забирали на виході. З відкриттям другої лінії метро (В) у 1930-х роках на вході поставили турнікети, що приймали звичайні монети, які були в обігу. Згодом ця система оплати була замінена жетонами (ісп. cospel), які ввели 4 січня 1962 року. 16 вересня 2000 року були введені магнітні картки Subtepass і безконтактні картки Subtecard. Деякий час жетони і картки співіснували. З повним переходом на картки турнікети були демонтовані. Єдиним способом оплати проїзду у метро Буенос-Айреса з 2016 року є безконтактні картки SUBE.

Проїзд у метро Буенос-Айреса коштує 7 песо 50 сентаво[6]. Учні середніх шкіл і студенти мають право купувати проїзний за пільговою вартістю. Пенсіонери мають право на безкоштовний проїзд у будні з 05:30 до 08:00, з 10:00 до 17:00 і з 19:00 до 23:30, а також у свята і вихідні, за умови отримання спеціального проїзного. Школярі мають право на пільговий проїзд у будні до 15:00, за умови що вони отримали спеціальний проїзний і вдягнені у шкільну форму. Безкоштовно пересуватися у метро можуть інваліди за умови отримання спеціального проїзного[7].

Загалом рухомий склад метро Буенос-Айреса налічує 645 одиниць, зокрема[8]:

• З 1980-х років у метрополітені Буенос-Айреса почали використовувати машини Fiat Materfer аргентинського виробництва. Спочатку вони експлуатувалися на лінії D, потім на лінії Е, а на початку 1990-х їх знову повернули на лінію D. Зараз ці машини використовуються на лініях D і А.
• 1995 року було закуплено 128 потягів Mitsubishi для лінії В
• На лінії С їздять машини, які вироблені у японському місті Нагоя. До того з 1930-х років використовувалися німецькі Siemens/Orenstein & Koppel.
• На лінії Н використовуються машини Siemens
• На лінії D поряд з Fiat Materfer використовують потяги Alstom, які виготовляють у місті Ла-Плата
• До 2013 року на лінії А використовувалися 95 бельгійських La Brugeoise 1913 року виробництва[9]

Серія	Рік виробництва	Країна виробництва	Лінія
CNR Citic	2009-2018	КНР
Fiat Materfer	1980-1988	Аргентина
CAF 6000	1998	Іспанія
Nagoya 5000	1980-1990	Японія
Alstom 100	2001-2009	Бразилія,  Аргентина
Alstom 300	2015-2019	Бразилія
Mitsubishi 500	1954	Японія
CAF General Electric Española	1963	Іспанія

• 
  Вагон La Brugeoise
• 
  Потяг Siemens
• 
  Потяг на лінії Е

• У метро Буенос-Айреса працює спеціальний телеканал SubTV, який транслює інформаційні програми і відеокліпи
• З 2007 року у метро доступний безкоштовний доступ до мережі Інтернет через Wi-Fi
• У метро Буенос-Айреса працюють 4500 осіб
• У метро Буенос-Айреса працюють 214 ескалаторів і 50 ліфтів
• При будівництві метро було знайдено рештки мамонтів, мастодонтів і гліптодонів, які передали в музей
• На момент спорудження метрополітену у Буенос-Айресі цей вид транспорту мали лише 12 міст світу: Лондон (1863), Афіни (1869), Стамбул (1875), Відень (1893), Будапешт (1896), Глазго (1897), Париж (1900), Бостон (1901), Берлін (1902), Нью-Йорк (1904), Філадельфія (1907) і Гамбург (1912). Метро Буенос-Айреса стало 13-м у світі і було відкрите 1913 року.
• Середня швидкість потягів на лініях A, B, C, E, H 60 км/год і 80 км/год на лінії D
• У метро Буенос-Айрес знаходиться більше 400 витворів мистецтва (фресок, мозаїк, скульптур). Деякі станції визнані пам'ятками культури[10].

• 
  Станція Бульнес
• 
  Станція Венесуела
• 
  Станція Лавальє
• 
  Станція Генерал Уркіса

• Сайт про метро Буенос-Айреса(англ.)(ісп.)
• Метрополітен Буенос-Айреса на Urbanrail.net(англ.)
• Інтерактивна мапа
• Метрополітен Буенос-Айреса(ісп.)
• Офіційний сайт Метрополітену Буенос-Айреса(англ.)(ісп.)
• Про метро на сайті міста Буенос-Айрес (ісп.)
• Сайт союзу працівників метро(ісп.)
• Про метро в атласі Буенос-Айреса
• Найстаріший вагон метро Буенос-Айреса зсередини