Розвідка на основі відкритих джерел

Розвідка на основі відкритих джерел (англ. Open source intelligence, OSINT) — концепція, методологія і технологія добування і використання військової, політичної, економічної та іншої інформації з відкритих джерел, без порушення законів. Використовується для прийняття рішень у сфері національної оборони та безпеки, розслідувань тощо.

Містить: пошук інформації, її реєстрацію, облік та аналіз, аналітико-синтетичну переробку первинної інформації, зберігання й розповсюдження інформації, забезпечення безпеки інформації та презентацію результатів досліджень. Первинна інформація з відкритих джерел після її аналітико-синтетичної переробки може стати цінними знаннями, які після цього можуть стати секретними — якщо не належать до категорії інформації, яка не може бути державною таємницею[1][2][3][4][5][6].

Огляд

Найдетальніше інформація щодо OSINT у НАТО викладена у збірниках «NATO Open Source Intelligence Handbook» (2006—2017) та «NATO Open Source Intelligence Reader» (2006—2017), який, згідно передмови, надає вичерпну інформацію та різноманітні погляди на OSINT — інформація стосується всіх команд НАТО, цільових груп, країн-членів, цивільно-військових комітетів і робочих груп, а також інших організацій, які можуть планувати або брати участь у спільних операціях. Третій збірник у цій групі документів НАТО, «NATO Intelligence Exploitation of the Internet» (2002) застарів і посилання на нього видалене, хоча він доступний в інтернеті на інших ресурсах.

У розвідувальній спільноті США (англ. United States Intelligence Community, IC) термін «відкриті джерела» (англ. open sources) вказує на загальнодоступність джерела (на відміну від секретних джерел та джерел з обмеженим доступом). За твердженнями аналітика ЦРУ Шермана Кента, висловленими 1947 року, політики отримують з відкритих джерел до 80 % інформації, необхідної їм для ухвалення рішень у мирний час. Пізніше колишній керівник РУМО США (1976—1977) генерал-лейтенант Самуель Вілсон зазначав, що «90% розвідданих приходить з відкритих джерел і лише 10 % — завдяки роботі агентури»[5][4].

2018 року аналітик дирекції науки і технологій ЦРУ Стівен К. Меркадо написав, що відмінності між відкритою інформацією та секретами потребують переосмислення. Відкриті джерела часто рівні або перевершують секретну інформацію при моніторингу та аналізі таких нагальних проблем, як тероризм, розповсюдження зброї та контррозвідка[7].

OSINT доповнює і перебуває в екосистемі таких видів розвідки як HUMINT (англ. Human Intelligence — агентурна розвідка), SIGINT (англ. Signals intelligence — радіоелектронна розвідка), MASINT (Measurement and signature intelligence з 1986 року у США — вимірювання та розпізнавання фізичних полів, може належати до радіоелектронної розвідки), GEOINT (Geospatial Intelligence — геопросторова розвідка), до якої часто зараховують IMINT (Imagery intelligence — видову розвідку, яка спочатку було аеророзвідкою) тощо.

Широке розповсюдження терміну OSINT на пострадянському просторі почалося на основі відомостей про широке використання і ефективність OSINT у США у роки Другої світової війни і після неї у дослідженнях неурядового центру стратегічних досліджень RAND Corporation та підрозділу OSINT ЦРУ США Foreign Broadcast Monitoring Service, FBMS (Інформаційної служби іноземного мовлення).

Для кращого розуміння OSINT & CI можна навести такий приклад з історії їхнього розвитку: 1881 року у Британії Генрі Ромейке домовився з гуртовим продавцем газет Curtice про використання нерозпроданих примірників, у результаті багато громадських діячів того часу регулярно замовляли й отримували вирізки газетних публікацій, в яких згадувалося їхнє ім'я. Так було відкрито у Лондоні перше у світі Бюро газетних вирізок, яке відразу одержало широку популярність, див вікі-сторінку Broadcast Monitoring.[опосередковано][джерело?]

Джерела для розвідки

Джерела OSINT часто розділяють на категорії інформаційного потоку[8]:

  • ЗМІ: друковані газети, журнали, радіо та телебачення з різних країн.
  • Інтернет: онлайн-публікації, блоги, дискусійні групи, медіа громадян (наприклад, відео з мобільних телефонів, вміст, створений користувачами), YouTube та інші відео-хостинги, вікі-довідники та інші вебсайти соціальних медіа (наприклад, Facebook, Twitter, Instagram та ін.). Ці джерела також випереджають безліч інших джерел через своєчасність і легкість доступу.
  • Державні дані (Public Government Data), публічні урядові звіти, бюджети, слухання, телефонні довідники, прес-конференції, вебсайти та виступи. Хоча ці джерела походять з офіційних джерел, вони є публічно доступними і можуть використовуватися відкрито і вільно.
  • Професійні та академічні публікації (Professional and Academic Publications), інформація, отримана з журналів, конференцій, симпозіумів, наукових праць, дисертацій та тез.
  • Комерційні дані (Commercial Data), комерційні зображення, фінансові та промислові оцінки, бази даних.
  • Сіра література (Grey literature), технічні звіти, препринти, патенти, робочі документи, ділові документи, неопубліковані роботи та інформаційні бюлетені.

Додатково вказують, для прикладу:

  • Спостереження — радіомоніторинг, використання загальнодоступних даних дистанційного зондування землі та аерофотозйомок (наприклад, Google Earth).

З початком гібридної російської воєнної агресії РФ проти України кілька волонтерських груп зайнялись розвідкою відкритих джерел. Зокрема, значних успіхів в ній домоглись сайт ІнформНапалм та центр «Миротворець», який активно її використовує в своїх операціях та для наповнення бази даних проросійських терористів.

Історія

Російсько-українська війна
Російські підрозділи вторгнення, встановлені завдяки OSINT-розвідці соцмереж російських військових групою Інформнапалм

Після початку російської збройної агресії проти України та захоплення Криму, на початку 2014 року активістами був створений ресурс ІнформНапалм. За час існування проекту проведено два ґрунтовні розслідування щодо катастрофи «Боїнга-777», збитого у небі над Донеччиною, впорядковано бази даних російських підрозділів, які воюють в Україні, і навіть таблиці з шевронами військовослужбовців РФ. Матеріали сайта загалом виходять 22 мовами. За словами засновника, журналіста Романа Бурка, першими до команди долучилися волонтери з Криму та Грузії, потім приєдналися жителі окупованого Донбасу, вільної частини України та інших країн світу[9].

Також методи OSINT є головним джерелом інформації для центру «Миротворець», який публікує особисті дані бойовиків незаконних збройних формувань та російських військовослужбовців, що воюють на території України.

Значну увагу до аналізу відкритих джерел приділила спільнота Bellingcat, створена британським активістом Еліотом Хіггінсом 15 липня 2015[10]. Зокрема, волонтери проекту провели розслідування катастрофи MH-17. Отримана доповідь буде використана в офіційному розслідуванні події[11]. Також, завдяки супутниковим знімкам Google Earth та доступним у вільному доступі відео подій, активісти спільноти змогли встановити, що в період з 14 липня 2014 до 8 серпня 2014 року з території Росії було здійснено декілька артилерійських обстрілів українських військових на території України[12][13]. Зокрема, обстріл біля Зеленопілля угрупування Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, біля Амвросіївки, Червонопартизанська, Хмельницького.

Навчальні програми в Україні

OSINT-техніки почали вивчати і використовувати юристи, PR-фахівці та спеціалісти в інших сферах бізнесу, у тому числі в Україні.[14]

2015—2016 року було реалізовано освітній проект OSINT Academy. В рамах проекту проведено 25 тренінгів в 19 містах України, записано 20 відкритих відеоуроків про використання методик OSINT. Тренером та автором відеокурсу став директор неурядової ГО «Інститут постінформаційного суспільства», радник міністра інформаційної політики — Дмитро Золотухін.[15]

Див. також

Примітки
  1. by Heather J. Williams, Ilana Blum. Defining Second Generation Open Source Intelligence (OSINT) for the Defense Enterprise. RAND Corporation (англійська).
  2. The Big Data Imperative. Air Force Intelligence for the Information Age. Air & Space Power Journal, 2018/2/11 Col Shane P. Hamilton, USAF; Lt Col Michael P. Kreuzer, USAF, PhD*
  3. Минько О. В. Використання технологій OSINT для отримання розвідувальної інформації / О. В. Минько, О. Ю. Іохов, В. Т. Оленченко, К. В. Власов // Системи управління, навігації та зв'язку. — 2016. — Вип. 4. — С. 81-84. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/suntz_2016_4_22.
  4. Кожушко О. О. Розвідка відкритих джерел інформації (OSINT) у розвідувальній практиці США // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/IMV/article/viewFile/3264/3217
  5. Жарков Я. М. Наукові підходи щодо визначення суті розвідки з відкритих джерел / Я. М. Жарков, А. О. Васильєв // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. — 2013. — Вип. 30. — С. 38-41. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_vsn_2013_30_12.
  6. Распознавание информационных операций / А. Г. Додонов, Д. В. Ланде, В. В. Цыганок, О. В. Андрейчук, С. В. Каденко, А. Н. Грайворонская. -К.: Инжиниринг, 2017. — 282 с. ISBN ISBN 978-966-2344-60-8.
  7. Reexamining the Distinction Between Open Information and Secrets. Stephen C. Mercado. CIA Library. Historical Document. Posted: Apr 15, 2007 08:48 AM. Last Updated: Jun 26, 2008.
  8. The US Intelligence Community. ASIN 0813349184.
  9. Марія Прокопенко (11 вересня 2015). «Ввiчлива зброя». День.
  10. Higgins, Eliot. Bellingcat, for and by citizen investigative journalists. Kickstarter. Процитовано 22 червня 2015.
  11. Borger, Julian (8 вересня 2014). MH17: Dutch Safety Board to publish preliminary report on disaster. Guardian. Процитовано 5 липня 2015.
  12. Bellingcat Report – Origin of Artillery Attacks on Ukrainian Military Positions in Eastern Ukraine Between 14 July 2014 and 8 August 2014. Bellingcat. 17 лютого 2015.
  13. Julian Borger, Eliot Higgins (17 лютого 2015). Russia shelled Ukrainians from within its own territory, says study. The Guardian.
  14. 200 киян навчились методам OSINT та медіа-розвідки. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 26 лютого 2019.
  15. Про підсумки проекту медіа-розвідки по відкритим джерелам. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 26 лютого 2019.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.