Розроблення продукції

Розроблення нового виробу проводиться інженерно-технічним персоналом шляхом проєктування й конструювання, що є взаємно пов'язаними процесами, які доповнюють одне одного. Конструктивні форма і розміри об'єкта уточнюються застосуванням методів проєктування — проведенням розрахунків параметрів, розрахунків на міцність, оптимізаційних розрахунків тощо. У свою чергу, проєктування є можливим лише при попередньо обраних варіантах конструктивного виконання. Часто ці два процеси не розділяють, так як вони виконуються, зазвичай, спеціалістами однієї професії — інженерами-конструкторами, хоча кожен з них має свої особливості.

Проєктування передує конструюванню і полягає у пошуку науково обґрунтованих, технічно здійснимих й економічно доцільних інженерних рішень у вигляді проєкту об'єкта розробки. Проєкт аналізується, обговорюється, коректується і приймається як основа для подальшої розробки.

Конструюванням створюється конкретна однозначна конструкція виробу. Конструкція — це будова, взаємне розташування частин і елементів виробу, що визначаються його призначенням. Конструкція передбачає спосіб сполучення, взаємодію частин, розміри з допусками, параметри шорсткості поверхонь деталей а також матеріал з якого ці деталі повинні виготовлятись. Конструювання спирається на результати проєктування і уточнює всі інженерні рішення, прийняті у процесі проєктування та представляє їх у вигляді технічної документації.

Проєктування і конструювання служать одній меті: розробленню нового виробу, який до цього часу не існував або існував в іншій формі чи має інші розміри. Це види розумової діяльності, коли в голові розробника створюється конкретний уявний образ, що піддається мисленим експериментам, що включають у собі перестановку складових частин або заміну їх іншими. Одночасно оцінюється ефект від внесених змін та оцінюється кінцевий результат. Мислений образ створюється у відповідності із загальними правилами проєктування і конструювання й у кінцевому результаті набуває остаточного технічно обґрунтованого вигляду.

Розроблення є технічною творчістю, у результаті якої створюються технічні рішення. Створенню технічного рішення передує підготовчий процес, у якому узагальнюється попередній досвід, ставиться задача, виясняється мета. У розроблення технічного рішення безпосередньо входить створення його варіантів та їх аналіз, вибір остаточного варіанту. У процесі конструювання конструктор детально проробляє технічне рішення, втілює його у конкретну форму реального виробу.

Розроблення, складовими частинами якого є проєктування і конструювання, — термін, який часто використовується у технічній літературі у вузькому розумінні як синонім проєктно-конструкторських робіт. В дійсності ж у розроблення нових виробів дуже часто входить і проведення науково-дослідних робіт. Розроблення входить у комплекс заходів, спрямованих на випуск виробів промисловістю. Поряд з такими роботами, як розроблення технології виготовлення, матеріально-технічне забезпечення, організація виробництва, розроблення займає провідне місце у технічному підготовленні виробництва. Будучи вихідним етапом, розроблення продукції робить суттєвий вплив на всі наступні стадії її життєвого циклу: виготовлення, обіг (реалізацію), експлуатацію (споживання) та утилізацію.

Згідно з ДСТУ 3974-2000[2] типова схема розроблення продукції передбачає:

• розроблення ТЗ;
• розроблення конструкторської, технологічної та експлуатаційної документації;
• виготовлення дослідного зразка (дослідної партії) продукції і проведення попередніх випробувань;
• коригування КД за результатами попередніх випробувань і проведення приймальних випробувань;
• коригування КД за результатами приймальних випробувань та приймання результатів ДКР;

Конкретний порядок розроблення продукції визначають у ТЗ на ДКР.

• Продукція
• Технічне підготовлення виробництва
• Технічна документація

• Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В. Г. Герасимчука, А. Е. Розенплентера. — К.: Знання, 2007. — 678 с. (Вища освіта XXI століття) — ISBN 966-346-214-0
• Таленс Я. Ф. Работа конструктора. — Л.: Машиностроение,1987. — 256 с.