Розтоцька Пастіль

Розто́цька Пасті́ль село в Україні, в Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Розтоцько-Пастільська сільська рада об'єднує: Розтоцьку Пастіль, с. Руський Мочар, с. Костева Пастіль, с. Бегендяцька Пастіль. Населення станом на 2001 рік 293 чоловік. Центр сільської ради. Село розташоване в гірській місцевості, у долині, де зливаються два русла Великого Потоку, лівої притокі річки Уж, на висоті 320 м над рівнем моря.

село Розтоцька Пастіль
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада Розтоцько-Пастільська сільська рада
Основні дані
Засноване 1578
Населення 293
Площа 37,531 км²
Густота населення 7,81 осіб/км²
Поштовий індекс 89041
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°52′34″ пн. ш. 22°31′43″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
308 м
Відстань до
обласного центру
50 км
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Великий Березний
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 89041, с. Розтоцька Пастіль
Карта
Розтоцька Пастіль
Розтоцька Пастіль
Мапа

Біля південної околиці села розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значенння «Джерело № 8».

Історія

Очевидно, місцевість, де зливаються два русла (роз-токи) сприяла винекненню назви села. У писемних джерелах назва села трапляється в різних варіантах.

Село виникло у XVI столітті. Його заснував шолтис та нові переселенці. В податкових списках 1588 року згадувалися два шолтиські уділи.

У 1599 році у селі проживало 20 нових родин.

У 1631 згадується існування церкви, але ні назва, ні стиль не збереглися.

У 1715 населення різко скоротилося тому залишилося лише 9 родин.

Інші згадки 1768- Roztoka Pásztilly, 1773-Rosztoka Passtely, Rosztokj, 1913-Felsőpásztély.

Церква св. Василя Великого. 1842, 1884.

У XVIII ст. село належало чину єзуїтів в Ужгороді. В 1751 р. тут була дерев'яна церква св. Василя Великого, в доброму стані, з двома дзвонами, всім забезпечена, книги були і друковані, й писані. Вірників було 80. Загалом у селі пам’ятають місця двох дерев’яних церков. Спорудження теперішньої мурованої церкви розпочали в 1842 р. за священика Георгія Буковського, але звели тільки стіни, бо помер майстер, що вів будівництво.

З розповіді куратора Михайла Мордованця відомо, що 40 років церква стояла недобудованою. Новий майстер (називають Поповича з Ужгорода) добудовує церкву, але дещо спрощено, зокрема замість аркового склепіння перекриває церкву плоскою стелею.

За шематизмом 1915 р., церкву спорудили в 1884 р. за священика Августина Яцковича. Тоді ж встановили іконостас, який, кажуть, привезли з іншого села. У 1922 р. шинґлове покриття дахів замінили бляшаним. У 1992р. замінено намісні ікони. У 1972р. інтер’єр храму розмалювали, а в 1992 оновили. Тоді ж перемалювали чудової роботи ікони, а старий кам’яний престол замінили дерев’яним, освячення якого відбулося 20 жовтня 1992 р.

Під час Першої світової війни з вежі церкви забрали два дзвони. Лишився великий дзвін, виготовлений Ф. Еґрі в 1911 р. за священика Івана Гранчака, а малий, вилитий Ріхардом Геролдом у Хомутові в 1923р., подарував громаді о. І. Гранчак.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 350 осіб, з яких 160 чоловіків та 190 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 284 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Відомі уродженці

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.