Рой Маєрс

У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за команду «Лімоненсе» з рідного міста Лимон, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 81 матчі чемпіонату.

У вересні 1991 року півзахисник перейшов до уругвайського «Пеньяроля»[3], втім основним гравцем не був, а 30 вересня 1992 року в дербі проти «Насьйоналя» (2:2)[4] в матчі Суперкубка Лібертадорес на 70 хвилині отримав серйозну травму в зіткненні з Хосе Енріке Пеньєю[5].

В результаті у березні 1993 року Маєрс повернувся на батьківщину і став гравцем клубу «Сапрісса», вигравши з командою два поспіль чемпіонати Коста-Рики у 1994 та 1995 роках[6], а також здобувши Кубок чемпіонів КОНКАКАФ у 1993 і 1995 році.

25 червня 1996 року Рой перейшов у мексиканську «Пачуку», але провів там менше року і 14 травня 1997 року провернувся до «Сапрісси» перед заключною фазою чемпіонату 1996/97 років. У цьому турнірі він провів сім матчів і став з командою віце-чемпіоном після поразки у фіналі від «Алахуеленсе» 16 липня.

28 жовтня року Маєрс на правах оренди перейшов у колумбійський клуб «Депортес Толіма», де грав до кінця року[7], після чого знову став виступати за «Сапріссу», вигравши з нею Турнір грандів Центральної Америки 1998 року, а також чемпіонат Коста-Рики 1997/98.

24 лютого 1999 року Маєрс перейшов до клубу Major League Soccer «Нью-Йорк Метростарс»[8] на запрошення тренера Бори Милутиновича, знайомим з гравцем по спільній роботі у збірній Коста-Рики, але вже 1 червня того ж року Рой перейшов у «Лос-Анджелес Гелаксі»[9], з яким зіграв у фінальному матчі турніру, де команда Маєрса програла 0:2 столичному «Ді Сі Юнайтед» і стала другою.

20 травня 2000 року гравець повернувся до «Нью-Йорк Метростарс»[10], де виступав до 7 березня 2001 року, після чого знову став гравцем «Сапрісси».

На початку січня 2003 року Маєрс підписав контракт з «Ередіано», а у сезоні 2003/04 виступав за команди «Картахінес» (під час турніру Апетури 2003 року) та «Санта-Барбара» (у Клаусурі 2004 року).

Завершив ігрову кар'єру у команді другого дивізіону «Фусіон Тібас», за яку виступав протягом 2005 року.

Не провівши жодного матчу у складі національної збірної Коста-Рики, Маєрс був включений до заявки команди на чемпіонату світу 1990 року в Італії[11]. Там 16 червня на стадіоні «Делле Альпі» у грі проти Бразилії (0:1)[12] Маєрс дебютував за збірну, вийшовши на заміну на 71 хвилині замість Клаудіо Хари[13]. Цей матч так і залишився єдиним для Роя того року.

Наступного 1991 року Маєрс виграв зі збірною перший трофей, здобувши Центральноамериканський кубок, а потім взяв участь у розіграші Золотого кубка КОНКАКАФ 1993 року у США та Мексиці, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Маєрс забив 2 голи у 5 іграх[14]. Ці голи так і залишились для Роя єдиними за збірну протягом усієї кар'єри. Надалі Маєрс зіграв у новому розіграші Центральноамериканського кубка у 1995 році, де цього разу костариканці посіли лише четверте місце[15], а також у кваліфікації до чемпіонату світу 1998 року, провівши 6 ігор, але костариканці не змогли пройти до фінальної стадії.

Того ж року поїхав з командою на розіграш Кубка Америки 1997 року у Болівії, куди Коста-Рика потрапила як запрошений учасник. На цьому турнірі Маєрс провів усі три гри групового етапу, але костариканці виступи вкрай невдало, зазнавши дві розгромні поразки від Бразилії (0:5) та Колумбії (1:4) при одній нічиїй проти Мексики (1:1), посівши таким чином останнє місце у групі[16].

Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 1998 року у США[17], де костариканці не вийшли з групи, а наступного року знову зіграв на Центральноамериканському кубку, вигравши його вдруге у своїй кар'єрі[18].

Свій останній матч у збірній провів 3 вересня 2000 року, замінивши Вальтера Сентено на 79 хвилині відбіркового матчу на чемпіонату світу 2002 року з Барбадосом (3:0)[19]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 45 матчів, забивши 2 голи[20].

2006 року Маєрс приєднався до збірної Коста-Рики з пляжного футболу, взявши участь у Чемпіонаті КОНКАКАФ. Рой провів усі чотири матчі на турнірі проти Ямайки (8:6), 52 Мексики (4:4), Канади (4:6) і Сполучених Штатів (3:2) і забив 3 голи, чим допоміг команді посісти 3-тє місце[21].

Розпочав тренерську кар'єру у клубі «Сапрісса», де став працювати з юнацькою командою U-15. 18 вересня 2007 року Рой був призначений тренером резервної команди клубу «Сапрісса де Корасон», замінивши на цій посаді Рональда Гонсалеса[22].

12 листопада 2009 року Маєрс став головним тренером першої команди «Сапрісси»[23], з якою виграв чемпіонат Верано 2010 року[24]. 16 листопада 2010 року Рой був звільнений зі своєї посади через погані результати[25].

5 грудня 2011 року Маєрс увійшов до тренерського штабу Карлоса Вотсона у молодіжній збірній Коста-Рики[26]/ 13 серпня 2012 року він подав у відставку разом із Вотсоном, оскільки він засудив втручання у його роботу представників федерації.

З 2018 року Маєрс працював з молодіжною командою «Сапрісси», 8 лютого 2021 року Рой знову тимчасово очолив основну команду, замінивши Вальтера Сентено, і мав керувати командою до кінця чемпіонату[27]. Втім клуб виступав вкрай невдало, видавши серію з одинадцяти офіційних матчів без перемог в усіх турнірах[28], а 18 квітня, після розгромної поразки 0:5 вдома від «Алахуеленсе»[29], за взаємною згодою з правлінням було оголошено про звільнення Маєрса і повернення до роботи з молоддю[30].

• Рой Маєрс на сайті ФІФА (англ.)

• Рой Маєрс на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Рой Маєрс на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)