Роланд Пенроуз

Пенроуз був сином Джеймса Дойла Пенроуза (1862—1932), успішного художника-портретиста, та Елізабет Джозефіни Пекковер, дочки заможного банкіра-квакера. Він був третім із чотирьох братів.

Роланд виріс в Вотфорді, відвідував школу Даунса, Колволл, Герефордшир, а потім школу Лейтон-Парку, Редінг, Беркшир . У серпні 1918 року приєднався до підрозділу швидкої допомоги, який служив з вересня 1918 року в Британському Червоному Хресті в Італії. Після вивчення архітектури в Квінс-коледжі, Кембридж, Пенроуз перейшов на живопис і переїхав до Франції, де жив з 1922 р. і де в 1925 р. одружився зі своєю першою дружиною поетесою Валентиною Буе.[7]

Пенроуз повернувся до Лондона в 1936 році і був одним з організаторів Лондонської міжнародної сюрреалістичної виставки, що призвело до створення англійського сюрреалістичного руху. Пенроуз оселився в Гемпстеді на півночі Лондона, де він був в осередку спільноти авангардних британських художників та емігрантів, які там оселилися.

Шлюб Пенроуза і Буе розпався в 1934 р., вони розлучилися в 1937 р. Пенроуз прибув до Корнволла в червні 1937 р., де жив у домі свого брата в затоці Ламбе. Його супроводжувала група художників-сюрреалістів і його нова кохана Леонора Керрінгтон.

У 1938 році Пенроуз організував демонстрацію Герніки Пікассо, в рамках якої було зібрано кошти для республіканського уряду Іспанії. У цьому ж році у нього був роман з Пеґґі Ґуґґенгайм, коли вона зустріла його у своїй галереї Ґуґґенгайм Жон, щоб спробувати продати йому картину французького художника-сюрреаліста Іва Тангі. 1939 року в Пенроуза зав'язалися стосунки з його моделлю та фотографом Лі Міллер.