Романов Михайло Федорович (актор)

Могила артиста Михайла Романова на Новодівичому кладовищі Москви

Народився 1896 р. в Санкт-Петербурзі в родині чоботаря. Закінчив драматичні курси в Петрограді (1920).

Працював у театрах Ленінграда.

У 1936—1963 роках — актор Київського театру російської драми ім. Лесі Українки (у 1953–1958 — головний режисер).

У 1963 році перейшов до Московського театру імені Моссовета.

Помер 4 вересня 1963 р. в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі[1].

• Творчості актора присвячено документальний фільм «Михайло Романов» (1968).
• У 1975 році на будинку № 19а по вул. Пушкінській (Київ), в якому М. Ф. Романов жив в 1944–1963 роки, відкрито меморіальну дошку (бронзовий барельєф; скульптор Н. М. Дерегус, архітектор А. А. Сницарев).

Знявся у фільмах:

• «Діти капітана Гранта» (1936, Мангльс, «Мосфільм»),
• «Моряки» (1940),
• «Зигмунд Колосовський» (1945, Лангфельд),
• «В далекому плаванні» (1946, старший офіцер Берг),
• «Блакитні дороги» (1947, мічман Бережний),
• «Подвиг розвідника» (1947, Еріх фон Руммельсбург),
• «Третій удар» (1948, генерал армії Антонов),
• «Головний проспект» (професор Сотін),
• «Іван Франко» (1956, Михайло Коцюбинський),
• «Діти сонця» (1957, Павло Протасов),
• «Поема про море» (1958. Письменник, «Мосфільм»),
• «Вогненний міст» (1959, Дубравін), де був також режисером спектаклю у співавт. з Г. Крикуном) та ін.

Збереглися хронікальні кадри, коли М. Романов вітає Наталію Ужвій з 60-річчям її народження (фільм «Наталя Ужвій», 1953).

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.356;
• Митці України. К., 1992. — С.500—501;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.512—513.