Роман Тимківський

Народився в селі Згара Золотоніського повіту Полтавської губернії в родині чиновника.

Брат правознавця Іллі Тимковського і дипломата Георгія Тимківського. Початковій грамоті його навчив дядько, чернець Києво-Печерської лаври.

Почав навчатися в Київській духовній академії, але вже у жовтні 1797, за власним бажанням, був переведений до академічної гімназії при Московському університеті, яку зі срібною медаллю закінчив у червні 1800 і був прийнятий студентом до Московського університету.

У серпні 1803 за успіхи в навчанні був нагороджений срібною медаллю і почав вести грецькі етимологічні і латинські синтксичні класи. Після закінчення університету в 1804 отримав ступінь кандидата; в 1805 році став магістром за дисертацію «De Dithyrambis eorumque usu apud graecos et Romanos» М. 1806).

У 1806 отримав ступінь доктора філософії і разом з Олексієм Болдиревим був направлений у закордонне відрядження; навчався в Лейпцизькому і, з 1807, в Геттінгенському університетах (під керівництвом Г. Гейне).

У 1807 став дійсним членом Лейпцизького біологічного товариства.

З 1 вересня 1809 у званні ад'юнкта почав викладати на словесному відділенні Московського університету давню словесність. Одночасно був інспекторським помічником і викладачем грецької та латинської мов в університетській гімназії, а з 1810 деякий час викладав латинську словесність в університетському благородному пансіоні.

У жовтні 1810 Роман Томаківський був призначений екстраординарним професором старожитностей і римської словесності.

У жовтні 1811, після смерті X. Ф. Маттеї — ординарний професор грецької і латинської словесності.

За прикладом закордонних університетів ним був організований філологічний семінар, в якому студенти під його керівництвом проводили розбір і критику класичних письменників і старожитностей, про які паралельно йшла мова на лекціях.

У 1811 обраний дійсним членом Московського товариства історії та старожитностей російських.

У 1812 — 1818 — член училищного комітету, кілька років (1814 — 1816 і 1817 — 1818) обіймав посаду декана словесного відділення, у 1811— 1820 перебував при цензурному комітеті.

У 1815 призначений директором Педагогічного інституту Московського університету.

Крім того, викладав грецьку та латинську мови в університетській гімназії та деякий час латинську словесність в університетському благородному пансіоні.

Велика бібліотека Тимківського, що складалася з рідкісних книг і рукописів, загинула під час пожежі у Москві в 1812.

У 1817 нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня.

Помер в чині колезького радника 27 січня 1820.

• Ще в 1803, будучи студентом, Роман Тимківський зробив переклад (з німецької) Оссіана.
• У 1806 в Москві була надрукована магістерська дисертація Tимківського — «De Dithyrambis eorumque usu apud Graecos et Romanos»; у виправленому і доповненому вигляді вона була надрукована також в «Актах» словесного семінарія Лейпцизького університету. В цей же час Тимківський, зробивши видання латинською мовою байок Федра під заголовком «Phaedri Augusti liberti fabularum Aesopiarum libri quinque ex recensione P. Burmani», написав цінні примітки, що виявляли в молодому філологові солідні і різнобічні знання.
• На університетському акті 5 липня 1811 ним була виголошена урочиста промова «De virtutibus Graecorum et Romanorum non nisi ex eorum ingenio moribus et vita recte aestimandis », в перекладі Івана Давидова надрукована в «Працях професорів Московського університету».
• В останні роки свого життя Роман Тимківський переважно почав надавати увагу українській древній словесності; він перший піддав критиці думку про твори Нестора-літописця, звірив літопис з іншими пам'ятками, що приписували Нестору, з «Патериком» і « Житієм св. Феодосія», відкривши, за його власними словами, «дуже важливу істину, що преподобний Нестор не залишив нам по собі ніякої іншої пам'ятки, окрім дорогоцінного літопису».

З глибокими свідченнями в грецькій та римській словесності він поєднував ґрунтовні знання давностей та історії. Як вишуканий критик, він умів тонко роздрібнювати предмет и глибоко проникати в нього; порядок и точність були засобою і метою його досліджень, які він присвячував розгляду історичної істини, і визначенню походження та значення слова.

— Шевырев С. История Императорского Московского университета.

• Волков В. А., Куликова М. В., Логинов В. С. Московские профессора XVIII — начала XX веков. Гуманитарные и общественные науки. — М. : Янус-К, 2006. — С. 238—239. — 2000 прим. — ISBN 5—8037—0318—4.
• Тимковский, Роман Федорович // Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Московского университета…. — Москва : В Университетской Типографии, 1855. — Т. II. — С. 486—498.
• Тимковский, Роман Федорович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Тимковский, Роман Федорович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Императорский Московский университет: 1755—1917: энциклопедический словарь / А. Ю. Андреев, Д. А. Цыганков. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. — С. 715. — 2 000 прим. — ISBN 978-5-8243-1429-8.

• Тимковский Роман Фёдорович. Летопись Московского университета. Процитовано 9 жовтня 2017.