Рональд Інґлегарт

Навчався в Північнозахідному університеті (у 1956 році отримав ступінь бакалавра), в Чиказькому університеті (у 1962 році — ступінь магістра, у 1967 році — докторський ступінь). Викладав в Університеті штату Мічиган з 1966 до 1978, з 1978 року — професор політології, як запрошений професор читав лекції в університетах Женеви, Лейдена, Кіото, Берліна, Рима. 1970-ті — 1990-ті роки присвятив дослідницьким проєктам Євробарометра, що фінансувалися Комісією Європейських Спільнот. У 1985 році вступив на посаду програмного директора Центру політичних досліджень Інституту соціальних досліджень при Університеті шт. Мічиган. З 1988 року керував проєктом «Огляд цінностей світу». У 1994—1997 роках — членство у комітеті міжнародної політичної науки при Американській асоціації політичної науки. Учасник редколегій журналів «Уряд і опозиція» (Government and Opposition, з 1987 року), «Міжнародний журнал суспільної думки» (International Jour nal of Public Opinion, з 1988 року), «Політика та індивід» (Politics and the Individual, з 1992 року).

• Для постматеріалізму характерна хоча б незначна залученість до добровільного служіння суспільству.
• Солідарність не залежить від постматеріалізму та соціальної позиції.
• Постматеріалізм сприяє зростанню важливості сім'ї.
• Постматеріалізм та високе суспільне становище в суспільстві стимулюють інтерес до політики.
• Кореляція між постматеріалізмом та безробіттям від'ємна.
• Державне управління недостатньо конкурентоспроможне порівняно із неурядовими ринковими структурами.
• Авторитет та влада втрачають традиційну значущість та повагу.
• Політика набуває вигляду самостійного індивідуального заняття, люди все більше залучаються до безпосередніх дій чи прийняття рішень.
• Стираються класові межі, максимізуються індивідуальні права.

В праці The Silent Revolution (Тиха революція), виданій у 1977 Інґлегарт виявив значний зсув у ціннісних орієнтаціях населення розвинених індустріальних суспільств. У своїй книзі 1989 «Культурні зрушення в розвиненому індустріальному суспільстві» (Culture Shift in Advanced Industrial Society) Інґлегарт використовує велику кількість рядів даних обстежень, що проводилися у 26 країнах в період з 1970 по 1988 для аналізу культурних змін, які відбуваються, коли молоде покоління поступово замінює старе серед дорослого населення. Ці зміни мають далекосяжні політичні наслідки. Інглхарт аналізує зміни у релігійних віруваннях, мотиваціях у роботі, політичні конфлікти, ставлення до дітей і сім'ї, ставлення до розлучень, абортів і гомосексуальності.

Основною темою книги «Модернізація та постмодернізація»(1997 рік) є ідея, що зміни у світогляді відбивають зміни в економічній і політичному середовищі, проте це відбувається зі зміною поколінь. Інґлегарт припустив, що індустріалізація призводить до змін, таких як масова мобілізація і зменшення відмінностей у гендерних ролях. Після індустріалізації розвиненого індустріального суспільства відбуваються значущі зрушення в цінностях, зменшується роль інструментальної раціональності. Постмодерн принесе нові соціальні зміни, включаючи демократизаці політичних інститутів і скорочення державних соціалістичних режимів.

Написана у співавторстві з Піппою Норріс у 2003 році праця концентрується на дослідженні змін, що відбулися у двадцятому столітті із традиційними гендерними ролями. Дослідження показує, як модернізація змінила ставлення до гендерної рівності та аналізує політичні наслідки. У праці порівнюються особливості ставлення до гендерної рівності в усьому світі, за результатами даних, зібраних майже у 70 країнах, починаючи від багатих до бідних, від аграрних до постіндустріальних суспільств.

Наступна праця — «Духовне і світське. Релігія та політика в світі» (2004 рік, у співавторстві з Піппою Норріс) базується на базі нових фактичних даних, зібраних на четвертій хвилі проєкту Всесвітнє дослідження цінностей (з 1981 по 2001 рік у 80 спільнотах, що охоплюють більшість основних релігій світу. Автори доходять висновку, що релігійність зберігається найбільш сильно серед уразливих груп населення, особливо в бідних і бездержавних країнах, де особисте виживання сполучено з найбільшою кількістю небезпек та ризиків. З іншого боку, систематичне руйнування традиційних релігійних практик, цінностей та переконань можуть мати місце серед найбільш процвітаючих шарів у багатих країнах. Але в той же час зростає частка населення в багатих і бідних країнах, що витрачає час на роздуми про сенс і мету життя. Стверджується, що в розвинених країнах, церкви вже не відіграють ролі основного життєвого орієнтиру, проте питання духовності в широкому сенсі залишаються актуальними та надзвичайно важливими.

Модернізація, культурні зміни і демократія. У співпраці з К. Вельзелом, у 2005 році. Спираючись на дані досліджень, що охоплюють 85 % населення світу, автори стверджують, що модернізація в процесі розвитку людини, в якому економічний розвиток, культурні зміни, які роблять окремі автономії, гендерна рівність і демократія стають все імовірнішим. Ця книга показує, що основні цінності і переконання людей змінюються, таким чином, щоб вплинути на їхнє політичну, сексуальну, економічну і релігійну поведінку. Ці зміни приблизно передбачувані: значною мірою, вони можуть бути пояснені переглянутим варіантом теорії модернізації. Представлені моделі соціальних змін, що передбачають шляхи, якими системи цінностей, швидше за все, будуть розвиватися в найближчі десятиліття. Вони показують, що масові цінності відіграють вирішальну роль у становленні і розквіті демократичних інститутів.

Остання книга, яку Інґлегарт, написав з Піппою Норріс. У роботі він стверджує, що суспільства з усього світу відчувають потік інформації з різних каналів, обмін відбувається за межами місцевих громад і навіть національних кордонів, тобто можна говорити про поширення космополітичної комунікації. Ця книга розвиває нові теоретичні основи для розуміння міжнародних зв'язків і використовує це, щоб визначити умови, за яких глобальні зв'язки, швидше за все, несуть загрозу культурному розмаїттю. Автори аналізують емпіричні дані на глобальному рівні та рівні окремих суспільств, вивчаючи світогляд і переконання людей. Дослідження спирається на дані Всесвітнього дослідження цінностей, що охоплюють 90 суспільств у всіх основних регіонах світу (1981—2007 роки). У висновку розглядаються наслідки розглянутих ідей для політики в галузі культури.