Ронінсон Готліб Михайлович
Ронінсóн Гóтліб Михáйлович (1916—1991) — радянський російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1970). Народний артист Росії (1989).
| Ронінсон Готліб Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
12 лютого 1916 Вільнюс, Російська імперія | |||
| Помер |
25 грудня 1991 (75 років) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Введенське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна | |||
| Заклад | Театр на Таганці | |||
| Роки діяльності | з з 1946 | |||
| IMDb | nm0740105 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Життєпис
Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1945).
З 1946 року і до кінця своїх днів служив у Московському театрі драми і комедії на Таганці.
Актор яскравого комедійного дарування. Грав у популярних картинах режисерів Ельдара Рязанова, Леоніда Гайдая, Георгія Данелія, Олексія Коренєва, Микити Михалкова. Знявся більше ніж у тридцяти кінострічках.
Грав в українських фільмах (Одеська кіностудія): «Відповідна міра» (1974), «Чарівне коло» (1976), «Фантазії Веснухіна» (1977, 2 а).
Працював на озвучуванні мультфільмів: «Золотий хлопчик» (1969, Рожевий Король; Синя Дама; зубний лікар), «Мішок яблук» (1974, Кріт), «Чудеса в решеті», «Дід Мороз і сірий вовк» (1978, Сніговик), «Свинопас» (1980, Імператор), «Загубилася птах у небі» (1988).
Помер 25 грудня 1991 року. Похований у Москві на Введенському кладовищі[1].
Фільмографія
- «Кубинська новела» (1962)
- «Бережись автомобіля» (1966)
- «Зигзаг удачі» (1968, чоловік Лідії Сергіївни)
- «Біг» (1970)
- «12 стільців» (1971, Кіслярський)
- «Старики-розбійники» (1971)
- «Велика перерва» (1973)
- «Не може бути!» (1975, Іван Ізраїлевич (епізод)
- «Афоня» (1975, астроном)
- «Іронія долі, або З легкою парою!» (1975)
- «Раба любові» (1975, Іван Карлович Фігель)
- «Ліки проти страху» (1978)
- «Про бідного гусара замовте слово» (1981, актор Марк Мамзон)
- «Адам одружується на Єві» (1980, секретар)
- «Повернення резидента» (1982) та ін.