Рудий Руслан Ігорович

У лавах ЗСУ з 2011 року.

На початку березня 2014-го підрозділ Руслана Рудого підняли по тривозі, після навчань — на сході України. Підрозділ ніс службу на блокпостах в Маріуполі. По тому — Амвросіївка, Краснодон, Ізварине. Перебував у складі оточених військ на кордоні з Росією. Ніс службу на блокпосту, який постійно обстрілювали. 24 липня 2014-го під Червонопартизанськом, на кордоні з Росією, зазнав поранень, несумісних з життям — куля зі зміщеним центром залетіла під бронежилет, пробила, легені, пошкодила хребет, вийшла через печінку. Але вижив — завдяки лікарям, волонтерам та відданості дружини, яка разом з грудною дитиною слідувала за Русланом по госпіталях.

Командир батальйону прийняв рішення повезти кількох важких поранених на територію Росії — до своїх позицій не довезли б живими. Рухалися через пропускний пункт Червонопартизанськ-Гукове, оперований у Гуковому Ростовської області лікарем з Міжнародного Червоного Хреста. Того ж дня відправлений до Ростова-на-Дону «швидкою», відтіля літаком у Київ,. 26 липня був у київському госпіталі. Лежав у реанімації, підключений до апаратів підтримки життєдіяльності, дихав самостійно. Через два тижні відчув поколювання у кінчиках пальців, зміг ними поворушити.

З дружиною Людмилою виховують доньку Вікторію 2013 р.н. Дружина родом із села Малі Мошківці Андрушівського району. Нагороджена медаллю «За вірність та кохання».

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

• нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015).
• медаллю «За оборону рідної держави» (вересень 2014)

• Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Руслан і Людмила
• Нагородження Героїв