Амвросіївка
Амвро́сіївка (колишня назва Донецько-Амвросіївка) — місто районного значення в Донецькому районі, колишній центр Амвросіївського району Донецької області.
| Амвросіївка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Донецький район | ||||||||
| Громада | Амвросіївська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1869 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 18 413 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 19.4 км² | ||||||||
| Густота населення | 949.1 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 87300-87304 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6259 | ||||||||
| Координати | 47°47′48″ пн. ш. 38°29′33″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 164 м | ||||||||
| Водойма | р. Мокрий Яланчик | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Амвросіївка | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 53 км | ||||||||
| - залізницею | 84 км | ||||||||
| - автошляхами | 76 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 651 км | ||||||||
| - залізницею | 926 км | ||||||||
| - автошляхами | 806 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 87300, Донецька обл., Амвросіївський р-н, м. Амвросіївка., вул. Леніна, 24 | ||||||||
| Вебсторінка | Амвросіївська міськрада | ||||||||
|
| |||||||||
Загальні відомості
Залізнична станція на магістралі Москва — Ростов-на-Дону. 20 тисяч мешканців. (1959). Відстань до облцентру становить близько 76 км і проходить автошляхом Т 0507.
Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Амвросіївка тимчасово окупована 1-м армійським корпусом РФ.
Історія
Місто засноване 1869 на межі колишніх земель запорізьких та донських козаків. Виконувало функцію робітничого селища на будівництві Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. 1896 — початок будівництва цементного заводу, 1898 — ще один цементний завод. До 1917 року працювало три цементних заводи.
Визвольні змагання
25 жовтня 1917 в селищі отримали звістку про Жовтневий переворот. На привокзальній площі відбувся мітинг, на якому робітники-цементники вітали новій переворот. Було переобрано селищну раду головою став З. Е. Тимченко.[2]
Радянська окупація
22 серпня 1943 року в місто увійшла Червона Армія[3].
Війна на сході України
5 червня 2014 р. українські війська вибили з міста терористичні угруповання. 8 липня від пострілу снайпера загинув майор батальйону «Прикарпаття» Юрій Баран. 8 серпня під Амвросіївкою у бою загинув старшина ЗСУ Юзвінський Вадим Володимирович. 10 серпня 2014 року під час російсько-української війни проросійські сепаратисти намагалися знищити український блокпост, Іван Гутник-Залужний у «секреті» прийняв бій, ціною свого життя врятувавши підрозділ.
27 серпня після відходу українських сил в місто прибуло 5 БТР та 1 «Камаз» із терористами та російськими заблукалими військовими.
Населення
Історична динаміка чисельності населення міста[4]
| рік | населення |
|---|---|
| 1926 | 2 839 |
| 1939 | 15 001 |
| 1959 | 20 037 |
| 1970 | 24 330 |
| 1979 | 24 406 |
| 1989 | 23 951 |
| 2001 | 22 130 |
| 2005 | 21 057 |
| 2010 | 19 484 |
| 2014 | 18 682 |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 21861 особу, з них 27,91 % зазначили рідною мову українську, 71,3 % — російську, 0,28 % — вірменську, 0,1 % — циганську, 0,08 % — білоруську, 0,01 % — болгарську, грецьку та молдовську мови[5].
Економіка
Великий центр цементної промисловості в Україні. Амвросіївський цементний комбінат, завод залізобетонних конструкцій, підприємства харчової і швейної промисловості, РТС.
У межах Амвросіївки великі поклади і видобування мергелю — основної сировини цементних заводів та інших підприємств промисловості будматеріалів. У районі вирощують зернові культури, шампанські сорти винограду; розводять велику рогату худобу, свиней.
Освіта
4 загальноосвітні школи, восьмирічна школи, школа робітничої молоді, індустріальний технікум.
Пам'ятки археології
На правому березі річки Кринки в районі Амвросіївки знайдене кладовище кісток бізонів. На площі близько 200 м² знайдено рештки 983 степових бізонів (Bison priscus). Первісні мешканці цього краю полювали на бізонів: стадо тварин заганяли до краю глибокого яру, після цього тих тварин, що впали додолу, добивали списами, а пізніше стрілами.[6]
Відомі особи
Уродженцями міста є:
- Вощенко Василь Іванович (1918—1943) — Герой Радянського Союзу.
- Єсауленко Володимир Венедиктович (1912—1942) — Герой Радянського Союзу.
- Лимарєв Анатолій Григорович (1929—1985) — український художник.
- Московка Володимир Павлович (1967—2014) — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Філарет(1929) — український православний діяч.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас» 1977 стр 189
- Хроника освобождения Донецкой области от немецко-фашистских захватчиков. Матеріали Донецького архіву (рос.)
- http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
- Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
- Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Амвросіївка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8