Рудольф Баумбах

Будинок Рудольфа Баумбаха у Майнінгені, тепер Літературний музей „Baumbachhaus“

Памятник Рудольфа Баумбаха поруч з музеєм.

Рудольф Баумбах народився 28 вересня 1840 року в родині лікаря у Краніхфельді на Ільмі герцогства Саксен-Майнінген.

Коли Рудольфові було два роки родина переїхала до Майнінгена, де батько (Karl Julius Gustav Baumbach) став придворних лікарем герцога, але 1847 року помер, заразившись тифом від хворих. Відтоді вихованням Рудольфа займалася мати (Marie Luise Caroline), а також дід і баба.

В роках 1850-60 навчався у гімназії. Маючи талант до малювання, хотів стати художником, але родичі стали на заваді його планів. Отож, після закінчення гімназії Рудольф Баумбах вступив до Ляйпцизького університету, де вивчав природничі науки. Пізніше вчився у Вюрцбурзі і Гайдельберзі, де захистив докторську дисертацію.

Свою наукову діяльність розпочав у Ботанічному інституті Фрайбурга але через бідність, мав залишити роботу і почав працювати домашнім вчителем у Відні, Брюнні, Граці, Трієсті. Пережив нещасливе кохання знову-таки через бідність і після цього його сердечні справи не турбували. Перебуваючи у Трієсті, вступив до Альпійського союзу і відновив свою дослідницьку роботу, вивчаючи рослинність Альп. Союз видавав свою газету і в ній Рудольф Баумбах спробував свої сили як письменник. Несподівано прийшов успіх і він залишив роботу вчителя, забезпечуєчи своє життя гонорарами за публікації. Маючи вже трохи грошей, 1885 року повернувся до Майнінгена, відтоді там і жив з мамою і сестрами. 1888 року герцог надав йому звання придворного радника. В цей час він багато мандрував, але 1895 року переніс інсульт і вже не міг займатися літературною діяльністю. Помер Рудольф Баумбах у 1905 у Майнінгу. Про нього в місті нагадує музей у його колишньому будинку і погруддя у скверику поруч.

Пам'ятник Рудольфу Баумбаху у мисливському будиночку Габельбаху.

Твори Рудольфа Баумбаха відрізняються простотою і природністю. В них він відобразив своє розчарування в коханні, але не тільки. Ведучи холостяцьке життя, не втрачав доброго гумору, любив бувати у добрій компанії з вином і піснями, що теж знайшло свій відбиток у його численних віршах, новелах, казках. Його багатий творчий талант почав розвиватися у гумористичних оповіданнях для газети Альпійського союзу, за якими послідували більш серйозні речі, з яких можна відзначити альпійську легенду "Златорог". В ній добре відбита його любов до природи до людей Словенії, де він тоді проживав. З цього твору і почалися його творчі успіхи. Читачам подобалися його життєрадісні, часом романтичні, часом зухвалі вірші. Новий успіх приніс Баумбаху роман "Оманливе золото" (Truggold), опублікований у 1878 р. Повернувшись до омріяної батьківщини, він написав цілу серію мелодичних і ритмічних віршів, покладених на музику багатьма композиторами, серед яких Франц Абт, Альбан Берг, Ферруччо Бузоні, Фелікс Дрезеке, Вільгельм Кінцль, Едуард Кремзер, Макс Регер, Лео Фалль, Александр фон Філіц, Роберт Фішхоф, Франц Шрекер та інші. Багато з них стали народними піснями, друкувалися у студентських збірниках, словом, вже не належали автору, як та стріла, випущена стрільцем із лука за метафоричним виразом Г. Гейне. А казки Рулоьфа Баумбаха подобаються дітям і досі.

• Heinz Otto Burger. Baumbach, Rudolf. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1953, Band 1, S. 654 f. (Digitalisat).
• Harald Lönnecker: Schrieb ein Corpsstudent [Rudolf Baumbach, Lipsiae, Thuringiae Leipzig] das Burschenschafterlied? In: Einst und Jetzt Jahrbuch des Vereins für corpsstudentische Geschichtsforschung, Band 51 (2006), S. 129-146

• Lexicon der deutschen Dichter und Prosaisten des neunzehnten Jahrhunderts. Gearbeitet von Franz Krümer. Leipzig. Verlag von Philipp Reclam jun.