Рудольф Йоганн фон Габсбург-Лотаринзький
Рудольф Йоганн Йосип Райнер фон Габсбург-Лотаринзький (нім. Rudolf Johannes Joseph Rainier von Habsburg-Lothringen, 9 січня 1788, Флоренція, Велике герцогство Тосканське — 24 липня 1831, Баден, Австрійська імперія) — ерцгерцог австрійський, австрійський кардинал, композитор і піаніст. Архієпископ Оломоуцький з 24 березня 1819 до 24 липня 1831 року. Кардинал-священик з титулом церкви Сан П'єтро ін Монторіо з 4 червня 1819 до 24 липня 1831 року.
| Рудольф Йоганн фон Габсбург-Лотаринзький | |
|---|---|
| нім. Rudolf Johannes von Habsburg-Lothringen | |
 | |
| Ім'я при народженні | Rudolf Johannes Joseph Rainier von Habsburg-Lothringen |
| Народився |
9 січня 1788 Флоренція, Велике герцогство Тосканське |
| Помер |
24 липня 1831 (43 роки) Баден, Австрійська імперія |
| Поховання | Saint Wenceslas Cathedrald |
| Країна |
 Австрія |
| Діяльність | церковний діяч |
| Вчителі | Людвіг ван Бетховен |
| Знання мов | німецька[1] |
| Посада |
архієпископ Оломоуця (24 березня 1819 — 24 липня 1831) кардинал-священик Сан П'єтро ін Монторіо (4 червня 1819 — 24 липня 1831) |
| Конфесія | католик |
| Рід | Габсбурги-Лотаринзькі |
| Батько | Леопольд II |
| Мати | Марія Луїза Іспанська |
| Брати, сестри | Марія Клементина Австрійська, Марія Терезія Австрійська, Maria Anna d'Hasburgo-Lorenad, Archduke Louis of Austriad, Франц II, Фердинанд III (великий герцог Тоскани), Йосиф Австрійський, палатин Угорщини, Райнер Йосип, ерцгерцог Австрійський, Archduke Anton Victor of Austriad, Александр Леопольд Австрійський, Карл Тешенський, Іоганн Баптист Австрійський і Archduchess Maria Amalia of Austria (1780-1798)d |
| Нагороди |
 |
 Герб | |
Він також відомий як учень, покровитель та друг Людвіга ван Бетховена, який присвятив йому кілька творів.
Життєпис
Рудольф Габсбург-Лотаринзький був наймолодшим сином з 16 дітей імператора Священної Римської імперії Леопольда II та Марії Луїзи Іспанської. Він приватно виховувався в монастирі августинців у Клостернойбурзі.
У 1803 або 1804 роках Рудольф почав брати уроки гри на фортепіано у Людвіга ван Бетховена. Між ними зародилися стосунки поваги та глибокої дружби, і кардинал став одним із найбільших прихильників та покровителів композитора.
19 березня 1805 він був пострижений та 24 червня 1805 року посвячений у малі чини. У 1806 році він був обраний архієпископом-коад'ютором Оломоуцької архієпархії. Після смерті архієпископа Антон-Теодора фон Колоредо-Вальдзе-Мельса в 1811 році він не прийняв єпархії, бо був надто молодим. Лише після смерті архієпископа Марія-Тадауса фон Траутмансдорф-Вайнсберга у 1819 році він був обраний князем-єпископом. У тому ж році, 4 червня, він був призначений пресвітером у церкві Святого Петра в Монторіо на пагорбі Янікул у Римі. Він не брав участі ні в конклаві 1823 року, під час якого був обраний Лев XII, ні в конклавах 1829 та 1830—1831 років.