Руй де Піна

Руй де Піна народився близько 1440 року в Гуарді[1], Португалія, у родині Лопо Фернандеша де Піни. Він служив при дворі трьох португальських монархів Жуана ІІ, Мануела І та Жуана ІІІ, які цінували його дипломатичний і письменицький хист[1].

Навесні 1482 року португальський уряд призначив Піну секретарем посольства до Кастилії[1]. Цю ж посаду він займав 1484 року, під час посольства до Риму, до папи Інокентія VIII[1]. Після повернення Колумба з Америки в 1493 році, Піну вислали послом до Кастилії[1]. Він брав участь у переговорах про кордони відкритих земель, які завершилися укладанням договору в Тордесільясі 1494 року.

Окрім дипломатичних місій Піна активно займався справами королівської родини. Зокрема, він був присутній на страті браганського герцога Фернанду в Еворі 21 червня 1483 року[1]. У вересні 1495 року Піна засвідчив заповіт Жуана ІІ як державний нотаріус, а 25 жовтня того ж року публічно оголосив його в Алворі після смерті короля[1].

Ще за правління Жуана ІІ Піна став одним із офіційних історіографів королівства, жив на високу державну платню[1]. Мануел І зробив його в 1497 році старшим хроністом Португалії, головним хранителем Королівського архіву та бібліотеки[1]. Коли 1504 року Піна завершив свої офіційні хроніки, присвяченні правлінню королів Афонсу V і Жуана II, король нагородив його премією у 30 тисяч золотих, а також частиною доходів з Сеути і Гуарди[1].

Піна мав великий вплив при дворі і в літературних колах країни. Окрім королівських пенсій і нагород він часто отримував подарунки від високопосадовців, які хотіли добре виглядати у його книгах. Зокрема, індійський віце-король Афонсу де Албукерке постійно шукав приязні хроніста — надсилав дорогоцінності, сподіваючись на прославлення своїх азійських подвигів у хроніках[1]. Авторитет Піни був настільки великим, що після його смерті йому приписували твори, яких він не писав, а лише редагував[1]. Праці Піни тривалий час ходили у рукописному вигляді й були повністю опубліковані лише в XVII – XІХ століттях[1].

Близько 1521 року король Жуан ІІІ доручив Піні написати історію правління його батька Мануела І[1]. Хроніст розпочав роботу, але не встиг завершити її. Він помер того ж року у Лісабоні, довівши опис подій до завоювання Азамора[1]. Згодом працю Піни використав його наступник, хроніст Даміан де Гойш, який склав хроніку Мануела[1].

• Хроніка короля Саншу I (Chronica d'el rey D. Sancho I); вперше видано 1727 року.
• Хроніка короля Афонсу II (Chronica d'el rey D. Afonso II); вперше видано 1727 року.
• Хроніка короля Саншу II (Chronica d'el rey D. Sancho II); вперше видано 1728 року.
• Хроніка короля Афонсу III (Chronica d'el rey D. Afonso III); вперше видано 1728 року.
• Хроніка короля Дініша (Chronica d'el rey D. Diniz); вперше видано 1729 року.
• Хроніка короля Афонсу IV (Chronica d'el rey D. Afonso IV); вперше видано 1653 року.
• Хроніка короля Дуарте (Chronica d'el rey D. Duarte), 1504; вперше видано 1790 року[1].
• Хроніка короля Афонсу V (Chronica d'el rey D. Afonso), 1504; вперше видано 1790 року[1].
• Хроніка короля Жуана II (Chronica d'el rey D. João II), 1504; вперше видано 1792 року[1].

• Pina, Ruy de Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1911. — Vol. V. — P. 736-737.
• Pina, Ruy de // Encyclopædia Britannica. 21 (11th ed.). Cambridge University Press, 1911.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Руй де Піна

• Праці Піни // Національна бібліотека Португалії