Руська Долина

Стародавня дерев’яна двозрубна тридільна церква була збудована з дубових брусів у XV ст. в Новому Селі, звідки в 1928 р. була перенесена в Руську Долину, де її встановили на високому бетонному цоколі.

Є ще одна малоймовірна версія, за якою церкву збудували в XIV ст. на Буковині, а звідти перевезли на Міжгірщину в Закарпатті. У XIX ст. церкву перенесли в Нове Село. Після спорудження в Новому Селі мурованої церкви дерев’яну передали в Руську Долину, що була заснована виходцями з Верховини в кінці 1920-х років і налічувала тоді 12 сімей. Тоді ж вежу і дахи вкрили бляхою, розширили вікна і прохід із бабинця до нави.

Від найдавнішого часу походили обидва зруби церкви, яка була тоді, на думку реставраторів, хатнього типу без вежі. Кути брусів з’єднано простим замком з прямим шипом.

У 1750 р. стіни вівтаря надбудували на три вінці, а стіни нави – на один вінець, вівтарну частину і наву перекрили коробовими склепіннями. Тоді ж прибудували відкриту галерею.

На східній стіні вівтарного зрубу зберігалося первісне хрестоподібне віконце. Невисока, квадратна в плані башта з кулеподібним бляшаним завершенням була споруджена, за версією реставраторів, аж у другій половині XIX ст.

Дерев’яний розмальований вівтар з образом Ісуса Христа та іконостас із 12 ікон датувався XVIII ст. Іконостас поставили, можливо, в 1719 р.

Унікальна архаїчна пам’ятка згоріла надвечір 2 травня 1999 р. Пожежна охорона прибула на місце через годину. Причиною нещастя вважають коротке замикання.

Щоб закінчити розгляд крайниківської групи пам’яток, згадаємо іконостас церкви Руської Долини, стилем дуже близький до храму Середнього Водяного.

Іконостас в Руській Долині, зроблений у 1750 р., як свідчить напис, – один з найменших на Закарпатті, але водночас, може, монументальніший з усіх. Цього майстер добився лаконічними членуваннями, а також виразною наскрізною орнаментальною різьбою, з енергійно нарисованими елементами дуже крупних форм. До присадкуватих кремезних апостолів пасують широкі, кряжисті арки та низенькі колонки, оплетені орнаментами виноградної лози. Манера письма скоріше фрескова, ніж іконна. Тут використано лише кілька фарб – вохру, білила, червону, синю та сажу, але це зроблено з великим декоративним чуттям. Складки одежі художник різко окреслює пензлем, мов риє канелюри на колонах; у такій же манері він обрисовує чорною лінією обличчя своїх великоголових персонажів

Докладніше: Церква Стрітення Господнього (Руська Долина)