Русько Олексій Микитович
Олексі́й Мики́тович Русько́ (30 березня 1906, Білосток — 25 серпня 1964, Київ) — український хімік, педагог, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, керівник педагогічної секції комісії ЮНЕСКО для УРСР.
| Русько Олексій Микитович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
30 березня 1906 Білосток |
| Помер |
25 серпня 1964 (58 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Київський хіміко-технологічний інститут |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Київський університет |
| Посада | Ректор Київського університету |
| Звання | професор |
| Ступінь | кандидат педагогічних наук |
Біографічні відомості
Народився 30 березня 1906 рокув місті Білостоці в сім'ї робітника-залізничника. У 1919–1925 роках працював слюсарем в місті Христинівці. Член ВКП(б) з 1925 року. У 1925 році за путівкою Христинівського райкому ВКП(б) направлений на навчання до робфаку Вищого інституту народної освіти (ВІНО) імені М. Драгоманова (з 1926 року — Київський інститут народної освіти). У 1928 році став студентом хімічного факультету Київського інституту народної освіти. 1930 року, у зв'язку з реорганізацією навчального закладу, продовжив навчання в Київському хіміко-технологічному інституті, який закінчив у 1932 році.
В 1932 році був запрошений на викладацьку роботу до Київського інституту соціального виховання (пізніше — Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького). У 1932—1938 роках працював деканом хімічного факультету, заступником директора, виконуючим обов'язки директора інституту. У 1938—1944 роках (з перервою) був ректором Київського державного університету.
У лютому 1942 року очолював Об'єднаний український державний університет (ОУДУ) в місті Кизил-Орді Казахської РСР до якого входили Київський та Харківський університети. З 1 вересня до початку листопада 1943 року виконував обов'язки ректора Харківського університету. 6 листопада 1943 року повернувся до виконання обов'язків ректора Київського університету.
З червня 1944 по 1958 рік працював заступником міністра народної освіти УРСР. У 1948 році захистив у Ленінграді дисертацію на ступінь кандидата педагогічних наук. В 1957 році обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР. З 1958 по 1964 рік очолював Науково-дослідний інститут педагогіки УРСР. В 1960 році був одним з організаторів і першим головою Педагогічного товариства УРСР.
Помер 25 серпня 1964 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).
Праці
Автор науково-методичних робіт з хімії та загальнопедагогічних питань, співавтор підручників із загальної хімії для учительських інститутів, природничих факультетів педагогічних інститутів і для середньої школи.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 192.